НЕ ПОЧУТЕ ВЧАСНО! Ігор Смешко про чотири елементи державної сили для забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки
Виступ Президента Центра стратегічних досліджень та аналізу, ексголови СБУ, ексначальника Головного управління розвідки Міноборони України, ексзаступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, Надзвичайного і Повноважного Посла України, генерал – полковника Ігор Смешко. Ігоря Смешка на заході ГО “Відкрита Україна”, 18 грудня 2018 року:
00:25 Ми обговорюємо сьогодні дуже важливу тему. Під час необ’явленої війни, яка відбувається вже більше, ніж Друга світова війна, в центрі Європи, проти українського народу, української держави. На жаль, у кожній державі світу, і це визначено в документах НАТО, в доктрині безпеки НАТО, є тільки чотири елементи державної сили, які держава може використовувати для забезпечення зовнішньої, внутрішньої безпеки. Це – економіка, військова, дипломатична і інформаційна складова.
01:35 Економіка: на сьогоднішній день те, що ми бачимо, не дає підстав говорити про те, що діюча політична коаліція, яка очолює країну, робить стратегічні речі, щоб посилити економіку нашої держави. Декілька прикладів останніх: Енергоатом Харьковське підприємство, остання приватизація заводу «Океан» в Миколаєві…
06:05 Другий елемент – збройні сили. Мені дуже важко останнім часом зустрічатися на чисельних міжнародних конференціях і групах стратегічних експертів, де поважні колишні керівники провідних країн Заходу мені задають питання: “Ви зрозуміли нарешті ж, пане генерал, що ніхто за вас воювати не буде: ні Америка, ні НАТО?”
08:10 Десять стандартів НАТО – це перш за все відносини між офіцерським, сержантським і рядовим складом. Це захист гідності, захист сімей, відношення держави до військовослужбовця як найбільшої цінності в державі. І більш за все хамство, невихованість, відсутність культури вищого офіцерського складу по відношенню до нижчого, являється головним в опитуванні, чому наші вояки з бойовим досвідом змушені звільнятися із Збройних Сил України. Над цими ж стандартами ніхто не працює.
10:23 Про дипломатію та Будапештський меморандум.
14:57 Про інформацію.
—
ПОВНИЙ ТЕКСТ
Виступ Ігоря Смешка на заході ГО “Відкрита Україна”
18.12.18
Чотири елементи державної сили для забезпечення зовнішньої, внутрішньої безпеки
“І.Смешко: Дякую, пане головуючий, шановні колеги присутні. Ну по-перше, відразу повинен сказати, що я – радник на громадських засадах, як і волонтери в нашій країні, і, на жаль, небагато з порад, які сумлінно, як військова людина, пробую давати, майже жодна з них до реалізації не дійшла.
Ми обговорюємо сьогодні дуже важливу тему. Під час необ’явленої війни, яка відбувається вже більше, ніж Друга світова війна, в центрі Європи, проти українського народу, української держави. На жаль, у кожній державі світу, і це визначено в документах НАТО, в доктрині безпеки НАТО, є тільки чотири елементи державної сили, які держава може використовувати для забезпечення зовнішньої, внутрішньої безпеки. Це – економіка, військова, дипломатична і інформаційна складова.
Яким чином наша держава зараз використовує ці чотири елементи для того, щоб в військовій агресії проти нас, найбільшої по території, багатої ресурсами країни, ми змогли отримати перемогу?
Економіка
Економіка: на сьогоднішній день те, що ми бачимо, не дає підстав говорити про те, що діюча політична коаліція, яка очолює країну, робить стратегічні речі, щоб посилити економіку нашої держави. Декілька прикладів останніх.
Енергоатом Харьковське підприємство, лідер в виробництві турбін, 4,5 тисячі висококваліфікованих працівників, дивним чином замовлення на півмільярда доларів на турбіну третьої черги для Дністерської електростанції потрапляє в руки Китаю. Півмільярда доларів – це приблизно 5 років праці для цього підприємства, яке унікальне на світовому рівні.
Остання приватизація заводу «Океан» в Миколаєві, в той час, коли це найбільший в Європі сухий док і унікальні можливості по збереженню судно будівництва нашої держави. Професор Райнерт, з світовим ім’ям з Норвегії, який радив близько 50 країнам світу, стосовно економічного добробуту, і який написав відомий бестселер «Чому багаті країни багатіють, а бідні стають більш бідними?», декілька разів приїжджав в Україну і звертався, бив у дзвони. Що ви робите? Яку модель економіки ви сповідуєте? Ви ж не даєте відповідь на головне питання.
Відкрити свої ринки для індустріально розвинутих, економічно сильних держав – це стратегія, яка вас із категорії країни другого світу переводить, автоматично, в категорію країн третього світу, де ви не зможете створити необхідну соціально-економічну базу для будівництва демократії, тому що для цього потрібна половина населення – це середній клас. Він наводить приклади, що всі розвинуті, демократичні країни, вони пройшли процес індустріалізації і, шляхом протекціонізму свого ринку, збудували спочатку міцні економіки, а вже потім вони дійшли до вільного ринку і відкритих кордонів.
Професор Майерсон, ще один відомий, лауреат Нобелівської премії по економіці
2007 року, також декілька разів приїжджав в нашу державу, виступаючи з лекціями, де він сказав: «Мене зацікавила Україна, де у вас модель політичної системи, вона не дозволяє ефективно керувати економікою, тому що закладений у вас стратегічний конфлікт інтересів між посадою президента і прем’єр-міністра. Яким чином ви хочете, щоб у вас відбувалося стабільне життя внутрішнє і економічне, в тому числі, якщо у вас виконавча гілка влади не має одного по вертикалі керівника? Де президент фактично має в своїх руках всі силові відомства, інформаційні, спецслужби, правоохоронні органи, але він штучно усунувся формально перед кримінальним кодексом за відповідальність в сфері економіки, в сфері власності і в сфері фінансів. І фактично у вас є посада дуже слабкого прем’єр-міністра, який, не маючи інформаційних і силових структур, він перед кримінальним кодексом виконує відповідальність за фінанси, економіку, власність. Очевидно, при якійсь скритій можливості з боку президента, всі ці речі робити, але не відповідати за їх виконання».
Збройні сили і стандарти НАТО
Другий елемент – збройні сили. Мені дуже важко останнім часом зустрічатися на чисельних міжнародних конференціях і групах стратегічних експертів, де поважні колишні керівники провідних країн Заходу мені задають питання: «Ви зрозуміли нарешті ж, пане генерал, що ніхто за вас воювати не буде: ні Америка, ні НАТО? Це погана новина, але є гарна новина – ви знаєте конфігурацію збройних сил вашого головного противника. Чому ми не можемо до цього часу зрозуміти, а яку конфігурацію ваших сил ви хочете створити? Сухопутні війська, ВПС, ВМС, Сили спеціальних операцій, кібер війська, розвідувальне співтовариство, яке могло б в оборонній операції зупинити конкретного агресора і завдати йому враження, яке буде несумісним з продовженням у разі його бажання просунутись на територію України? А де ваша програма стратегічного озброєння? Які види озброєння, щоб ми навіть вам допомагали, які види озброєння вам потрібні для конкретної конфігурації ваших збройних сил»?..
Я не можу вам говорити конкретні назви одної частини, але нещодавно мої колишні підлеглі прийшли мені і доповіли, що одна з аеромобільних бригад, яка весь час бойові дії веде, яка славетна, вже сотні загиблих, комплект сержантського складу – близько 17%, офіцерського складу – близько 51%. І це під час, вже п’ятого року війни! Контрактники, які повертаються з передової, вони розривають контракти і масово йдуть із Збройних Сил.
І ви знаєте, в опитуванні на четвертому місці стоїть платня. На першому місці те, про що весь час говорив колишній радник нашого міністра оборони, полковник Глен Грант з Великої Британії, який сказав 10 основних принципів НАТО. Ми весь час говоримо стандарти НАТО.
Послухайте, нема стандартів НАТО уніфікованих стосовно виду збройних сил, конфігурації. Є британські сили, є французькі сили, є німецькі сили з традиціями, таке інше. Десять стандартів – це перш за все відносини між офіцерським, сержантським і рядовим складом. Це захист гідності, захист сімей, відношення держави до військовослужбовця як найбільшої цінності в державі. І більш за все хамство, невихованість, відсутність культури вищого офіцерського складу по відношенню до нижчого, являється головним в опитуванні, чому наші вояки з бойовим досвідом змушені звільнятися із Збройних Сил України. Над цими ж стандартами ніхто не працює.
Глен Грант гарно сказав. До речі, колишня радянська армія, там були деякі елементи, припустимо, стратегічне планування, якого ніколи не було в країнах НАТО. Це треба було зберігати. Але низова система пруської, абсолютно бездуховної, дисципліни, забрання повної можливості нижчої ланки на автономні дії, на самостійне прийняття рішень, на захист гідності. Оцього ми так і не позбавились до цього часу. Жодних стандартів НАТО ми не збираємося приймати.
І, словами Гранта, маленька радянська по ментальності армія не зможе перемогти велику радянську армію.
Дипломатія.
Будапештський меморандум – це міжнародно зобов’язуючий договір,
Дипломатія. Це питання дуже важлив Будапештський меморандум – це не клаптик паперу. Це міжнародно зобов’язуючий договір, який повністю відповідає Віденській конвенції о. Пан Головуючий багато разів у своїх виступах піднімав питання Будапештського меморандуму. Я був безпосередній свідок цих подій у Вашингтоні. Літом 92-го року я був акредитований в Пентагоні як перший історично військовий аташе України в Сполучених Штатах. І до січня 96-го року знаходився в епіцентрі всіх перемовин в Пентагоні, в Державному департаменті, в Білому домі навіть. Так от, мушу вам сказати, що Будапештський меморандум – це не клаптик паперу. Це міжнародно зобов’язуючий договір, який повністю відповідає Віденській конвенції 1969 року про право міжнародних договорів. Згідно з Віденською конвенцією, будь-який документ, незалежно від його назви, підписаний главою держави чи міністром закордонних справ, є міжнародно зобов’язуючим договором, який є обов’язковий до виконання підписантів.
Процедура внутрішня, ратифікації чи нератифікації, немає жодного значення в цьому випадку. До речі, ніхто в ті часи, починаючи з Строуба Телботта, першого заступника державного секретаря, який на моїх очах виявляв величезну закоханість в першого заступника міністра закордонних справ Росії Мамєдова, коли, фактично, дві держави викручували руки нашому керівництву для того, щоб позбутися третього ядерного арсеналу світу.
Але, ніхто тоді навіть не заїкався, що ці міжнародні гарантії не є обов’язковими по захисту нашого суверенітету, кордону, по незастосуванню до нас військової, економічної, дипломатичної сили і таке інше. Більш того, Віденська конвенція, вона дуже гарно говорить про те, що примірники договору, а вони на англійській, українській, російській мові, вони всі мають силу. І оці трактовки, що на англійській мові, вибачте мене, це порушення Віденської конвенції.
Я хочу привести вам приклад. Перша світова війна, коли стояло питання перед Кабінетом Міністрів Британії виступити на стороні Франції, коли через Бельгію вона була атакована Німеччиною, на відомому засіданні члени Кабінету Міністрів Британії висловилися за те, що це не наша війна. І тільки один перший лорд адміралтейства, Черчилль, він поклав на стіл протокол, підписаний між відомствами морськими Франції і Британії, де французька ескадра в Середземному морі обіцяла захищати британські інтереси, а британський флот захищати Ла-Манш.
Члени Кабінету сказали: «Послухайте, ми перший раз це бачимо», більшість членів Кабінету Міністрів. Бачив прем’єр і перший лорд адміралтейства. І три дні йшли дебати, але перемогла точка зору Черчилля, який сказав: «Це договір, підписаний від імені його величності уряду, і це договір, який має питання честі Британії». І вони виступили на стороні Франції.
Але чи використовує наша дипломатія зараз ці аргументи з нашими колегами? Який Мінський формат? Єдиний формат, який Росія поважає вже століттями, у них парадигма: «У нас нема друзів, крім нашої армії і флоту». Вони цінують тільки силу. Але якраз за цим столом, якщо посадити ядерні держави, гаранти Будапештського меморандуму – це єдиний формат, в якому можна було б розмовляти з Росією. Але хто повинен проявляти ініціативу? Якщо ми не скликуємо, якщо ми весь час не піднімаємо це питання, то хто на сьогоднішній день з цих ядерних держав, у яких багато своїх соціально-економічних проблем, внутрішньополітичних проблем? Вони, безумовно, і займають пасивну позицію в цьому напрямку.
Інформація.
Нарешті, інформація. Чи використовуємо повністю інформаційну складову, щоб привернути увагу до того, що стара Європа давно забула? В свій час Проспер Меріме, який вважав себе по духу, українським козаком. Він переконав Наполеона ІІІ ввести вперше у Франції в курс вищих начальних закладах курс історії України і козацтва, окремо від історії Московії.
Чи виступ знаменитого Лоуренса Лоутена 1935 року в Британському парламенті. Він не був фактично в Україні. Це науковець, репортер дуже знаменитий, але ознайомившись з історією України, він звернувся в Палаті лордів з закликом: «Що ви зробили? Версальським пактом ви забули одну з найстаріших європейських націй, розчленували її. Запам’ятайте, від вирішення українського питання буде залежати майбутнє Європи.
Популяризуємо ми це? Чи виступаємо ми на полі засобів серйозних масових інформацій в Західному світі, нагадуючи, що це народ, який віддав 7 мільйонів життів в Другій світовій війні за те, щоб фашизм не переміг в Європі і, щоб вони були вільні?
Завершуючи. Чотири елементи, але на сьогоднішній день, на жаль, на превеликий жаль, я не бачу, що стратегічно йде робота по використанню цих чотирьох елементів державної сили для захисту наших національних інтересів.
Дякую.”
Читати з цієї ж тематики:
Ігор СМЕШКО: Україна — останній романтик Європи… ми мали третій у світі ядерний арсенал
свіжі Відео
Усі відео
