Від Трипілля до Тримор’я: нова геополітична роль України в Європі

Історія України починається багато тисячоліть тому із історії перших світових землеробів, які мешкали у ті часи на територіях сучасних країн Центральної і Східної Європи. Згодом вона збагатилась впливом грецької, римської і візантійської культур з Півдня та готською і норманською з Півночі. Символічно, що та перша культура землеробів на території сучасної України отримала назву  «Трипілля». Можливо її продовження буде тепер збагачено словом «Тримор’я»? А спільна європейська історія і нова політична конфедерація країн Північної, Центральної і Південної Європи, які омиваються Балтійським, Чорним і Адріатичним морями – вдихнуть нові сили у майбутнє Європи.

Поєднання політичного, економічного, культурного, інфраструктурного і воєнного потенціалів цих країн здатне серйозно вплинути на стратегічний баланс сил не тільки в Європі, але й у світі, між «старими » і «новими» центрами впливу.

Контури цієї Конфедерації уже вимальовуються у можливій взаємодії Великої Британії, Польщі, України, країн Балтії і  Північної Європи, а також країн Веймарського трикутника і Балканських країн. У подібній Конфедерації роль людського капіталу, економіки, науки, технологій, природних ресурсів, ринку і Армії України – важко переоцінити. Україна при цьому назавжди би позбавлялась ролі об’єкту протистояння у центрі Європи і стала би активним суб’єктом її подальшого об’єднання, просування її культурного і цивілізаційного впливу на інші країни світу, перш за все, в Євразії.

Так, цілком об’єктивно і зі значною часткою здорового оптимізму ще донедавна бачилося майбутнє нашого регіону у багатьох столицях держав Центральної і Східної Європи, зокрема й в Києві.

Однак, після лютого 2022 року ситуація в нашому регіону зазнала більш ніж суттєвих змін: на тлі абсолютно варварської і масштабної агресії РФ проти України, в Словаччині, Польщі, Чехії до влади прийшли політичні сили, частина з яких сповідують відвертий національний егоїзм, ознаками якого є політична короткозорість і брак стратегічного бачення. Здається, що ці події застали багатьох в Києві явно зненацька. І, оскільки у зазначених країнах залишається надзвичайно багато наших щирих друзів і відданих партнерів, системний і фаховий моніторинг ситуації в сусідніх державах має бути одним з головних пріоритетів нашої дипломатії.

Хотілося б, щоби на квітневих виборах в Угорщині – цій важливій для нас країні – перемогли б не примітивна політична кон’юнктура, а здоровий глузд і бачення можливостей для добросусідської взаємодії.

При цьому Україна вже сьогодні має зробити певну переоцінку своєї політики у регіоні на засадах реалізму і, безсумнівно, виходячи з політичної підтримки і обсягів допомоги, що надається нам у протидії російській агресії.

Насамперед, це звичайно наші північні сусіди. Зокрема, як було зазначено у Спільній заяві лідерів України і країн Північної Європи та Балтії (президенти Фінляндії, Латвії, Литви та України, а також прем’єр-міністри Данії, Естонії, Ісландії, Норвегії та Швеції) з нагоди третьої річниці повномасштабної агресії Росії проти України від 24 лютого 2025 року: «Ми підтверджуємо нашу непохитну підтримку незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. Нашим головним пріоритетом є зміцнення України.… Ми зобов’язуємося надавати більше підтримки Україні, включно із засобами протиповітряної оборони та боєприпасами. Ми зобов’язуємося більше інвестувати в українську оборонну промисловість. …. Ми також наголошуємо на нашій непохитній підтримці інтеграції України в Європейський Союз». https://www.president.gov.ua/news/spilna-zayava-lideriv-ukrayini-i-krayin-pivnichnoyi-yevropi-96301

Це також було підтверджено у Спільній заяві України та країн Північної Європи і Балтії на Раді міністрів закордонних справ ОБСЄ 5 грудня 2025 року від імені Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Литви, Норвегії, Швеції та України6: «Ми бачимо, що найбільш відданими і непохитними партнерами нашої держави залишаються країни Північної Європи. Від самого початку російської агресивної війни ми стояли на боці України й продовжимо це робити. Наша рішучість ґрунтується на розумінні того, що йдеться не лише про безпеку України, а й про ширшу безпеку Європи та про фундаментальний принцип, що суверенні кордони не можуть бути змінені силою, як це закріплено в Статуті ООН та Гельсінкському Заключному акті. Тому ми й надалі будемо озброювати Україну та зміцнювати оборону Європи, щоб стримати подальшу російську агресію.» https://mfa.gov.ua/news/spilna-zayava-ukrayini-ta-krayin-pivnichnoyi-yevropi-i-baltiyi-na-radi-ministriv-zakordonnih-sprav-obsye-2025

На цьому було ще раз наголошено 24 лютого 2026 року в Києві, у четверті роковини з початку повномасштабного російського вторгнення під час саміту Україна – країни Північної Європи та Балтії. Лідери цих держав висловили свою підтримку Україні та солідарність з українським народом, який бореться проти російської агресії, а також зазначили, що Україна має отримати надійні та юридично зобов’язувальні гарантії безпеки, щоб запобігти подальшій агресії та забезпечити тривалу стабільність у всій Європі. Партнери наголосили, що безпека України нерозривно пов’язана з євроатлантичною безпекою.  https://www.president.gov.ua/news/pidtrimka-spravedlivogo-j-trivalogo-miru-u-kiyevi-vidbuvsya-103081

За результатами минулого року стало відомо, що інституції Європейського Союзу та окремі європейські країни змогли протягом 2025 року фактично перекрити припинення військової й економічної допомоги України з боку США. Згідно з наявними даними, впродовж 2025 року європейська військова допомога Україні зросла на 67% порівняно з середнім показником 2022-2024 років. При цьому, в 2025 році загалом 62% усієї європейської військової допомоги припало на країни Західної Європи, де найбільший внесок забезпечили Німеччина та Великобританія. Північна Європа стала другою за обсягами донорською групою – її частка зросла з 18% у 2022 році до 36% у 2023-му та залишалася високою й надалі. Тим часом внесок Східної та Південної Європи суттєво зменшився. А ось частка країн Східної Європи скоротилася з 17% у 2022 році до 2% у 2025-му. Щодо південно-європейських країн, то їхня частка в загальному обсягу європейської військової допомоги Україні знизилася з семи до трьох відсотків. https://www.dw.com/uk/evropa-stala-golovnim-donorom-ukraini-pid-cas-vijni-doslidzenna/a-75904879

Тож, очевидно, що поруч з Британією та Німеччиною, такі країни, як Данія, Естонія, Фінляндії, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Швеція тепер мають бути серед наших найбільших партнерів і користуватися відповідними преференціями. В наші відносини з ними слід інвестувати політично, економічно, військово-технічно, культурно, інтелектуально тощо. Це має стати запорукою нашої подальшої дружби і взаємовигідного та сталого співробітництва з якомога ширшого кола питань.

Не слід забувати й про Румунію, яка після лютого 2022 року розглядається в НАТО в якості одного зі шляхів постачання необхідної військової допомоги нашій державі. Сьогодні Україна і Румунія здійснюють оборонну співпрацю. Активні двосторонні українсько-румунські стосунки розвиваються у політичній, культурно-гуманітарній, транспортній та інших сферах. Розширюються й експертні контакти. https://cnrs.org.ua/kyyiv-buharest/ Подальше посилення діяльності на цьому напрямі нашої зовнішньої політики вже набуває ознак сталості і системності. Ця тенденція безсумнівно має бути закріплена.

На усяку підтримку наразі заслуговують й наші відносини з сусідньою Молдовою, де попри всі російські спроби дестабілізувати ситуацію, на минулорічних парламентських виборах перемогу здобули саме проєвропейські сили.  https://www.president.gov.ua/news/spilnij-shlyah-do-yevrosoyuzu-j-torgovelno-ekonomichni-vidno-100557

Подальшого поглиблення потребує енергетична та інша співпраця з Хорватією https://www.president.gov.ua/news/prezident-ukrayini-ta-premyer-ministr-horvatiyi-obgovorili-p-103069 Туреччина, Болгарія, Греція, через які забезпечується наш вихід в Середземне море і Атлантичний океан, також потребують нашої системної уваги та інвестицій в розвиток фахової експертизи, вивчення мов, збільшення торговельно-економічних відносин, розширення інфраструктурних проектів.

Усе це має створити для нас наповнене оновленим сенсом «Тримор’я», в рамках якого Україна забезпечуватиме і власні національні інтереси, і взаємозбагачуватиметься задля успішного розвитку Європи, як колиски християнської цивілізації, примноженої здобутками Ренесансу, післявоєнної політичної думки, досягненнями науково-технічного прогресу і об’єднаної спільним баченням загроз та майбутнього розвитку.

Автор: Олег Бєлоколос— український дипломат і експерт із зовнішньої та безпекової політик

Джерело: https://csda.in.ua/ukraine/2026-03-23/v-d-trip-llja-do-trimor-ja-nova-geopol-tichna-rol-ukra-ni-v-vrop-/1950/