Ставлення, яке має об’єднати Україну

“Недавнє рішення РНБО щодо нових санкцій не може бути не підтриманим усіма, хто вважає себе патріотами держави. Але, це – дійсно випадок, коли краще пізно, ніж ніколи. Радий, що Президент Володимир Зеленський, нарешті, пішов на ці кроки по захисту національної безпеки і оборони України”. Про це зазначив Голова політичної партії “Сила і Честь”, ексголова СБУ, начальник Головного управління розвідки Міноборони України, ексзаступник Ради національної безпеки і оборони України Ігор Смешко в персональному блозі видання “Українська правда” 20 лютого 2021 року.

“Прикро, що за весь час з початку агресії Росії проти України у 2014 році ні виконувач обов’язків президента О.Турчинов, ні президент П.Порошенко так і не вживали на практиці цей дієвий інструмент боротьби з агресором та представниками його п’ятої колони в Україні.

Нагадаю, що санкції застосовуються, як правило, незалежно від кримінальної відповідальності. Для кримінальної відповідальності потрібне правопорушення. Однак, багато ЗАГРОЗ нацбезпеці і обороні, особливо під час війни, не є доведеними до кінця злочинами в рамках судочинства мирного часу.

Держава, під час агресії проти неї, не може очікувати на рішення судів у правовому полі мирного часу, щоби вводити санкції проти окремих осіб та організацій, які створюють ці ЗАГРОЗИ. Для їх застосування потрібна тільки загроза нацбезпеці.

Наприклад, відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України, здійснення прав на поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ. Стаття 17 Розділу І (Загальні засади) Конституції України, окрім того, покладає на Президента України, як гаранта Конституції, наступний обов’язок: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та ІНФОРМАЦІЙНОЇ безпеки є НАЙВАЖЛИВІШИМИ ФУНКЦІЯМИ держави, справою всього Українського народу.”

Нагадаю також, що санкції стосовно В.Медведчука були введені вперше Адміністрацією президента США Б.Обама ще 17 березня 2014 року. Стратегічний партнер України очікував, що тодішнє керівництво України розуміє важливість цього інструменту в боротьбі з агресією та буде активно його застосовувати для захисту держави. Тим більше західні партнери були здивовані, коли побачили повернення В.Медведчука в стратегічний інформаційний простір, економічне і політичне життя України, завдячуючи, принаймні, службовій бездіяльності П.Порошенка.

Водночас Закон України “Про санкції”, прийнятий Верховною Радою України 14 вересня 2014 року, виявився, як і багато інших правових і законодавчих актів часів президентства П.Порошенка, швидше імітацією дій, аніж новим і ефективним правовим механізмом захисту безпеки та оборони України в умовах не проголошеної війни проти неї. В ньому бракує, перш за все, підстав для застосування санкцій по всім параметрам боротьби проти агресора і його колаборантів у воєнній, економічній, дипломатичній, внутрішньополітичній і інформаційній сферах.

Наступний логічний крок президента В.Зеленського – це внесення змін і доповнень в цей закон, який нарешті має стати дієвим механізмом в боротьбі за відновлення суверенітету і територіальної цілісності Україні шляхом очищення її, перш за все, від колаборантів в органах державної влади. Час називати речі своїми іменами.

В Німеччині заперечення факту Голокосту несе за собою кримінальну відповідальність. Чи не на часі, на сьомому році непроголошеної війни проти України, законодавчо визначити, що заперечення факту агресії Росії проти України повинно мати наслідком заборону на політичну діяльність, а також на військову і державну службу. Та ввести відповідні правові норми на обов’язкове письмове підтвердження громадянами України свого ставлення до цього питання, в разі їх бажання стати на військову або державну службу чи отримати посаду в органах державної або політичної влади України”.

Джерело: https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/603119c569cae/