Олег Бєлоколос: Полк Калиновського став ідеологічною та політичною загрозою режиму Лукашенка

Що стоїть за розмовами Путіна та Лукашенка про ядерну зброю? Як Україні успішно відповідати на погрози з боку білоруського диктатора?
Чи допоможе Україна Білорусі на шляху євроінтеграції?
Про це журналіст сайту Charter97.org поговорив з експертом з питань зовнішньої та безпекової політики фонду «Майдан закордонних справ», ексрадником посольства України в Канаді та Кенії, членом Політради партії “Сила і Честь” Олегом Бєлоколосом.

— Як ви вважаєте, чи можуть на території Білорусі з’явитися ядерні боєголовки?

— Це більше пропагандистська заява Лукашенка. З погляду адекватного, нормального світу, це буде порушенням міжнародного права та режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Після того, що наробила Росія, порушити ще одне правило Кремлю нічого не варте. Усе, що можна було порушити, вони вже порушили. Не здивуюсь, якщо в якийсь момент Лукашенко попросить хімічну чи бактеріологічну зброю. Це із розряду таких заяв, які нічого не змінюють у реальній ситуації на сьогодні.

— У якому вигляді ядерна зброя могла б з’явитися у Білорусі?

— Звичайно, воно було б під контролем Москви. Немає жодних сумнівів. Це не той варіант, коли комусь можуть щось дозволити. Цю зброю контролювали б російські офіцери, а кнопка була у безумця в Кремлі. Навряд чи він це довірив би своєму другові.

— Чи можливий ядерний удар з території Білорусі країнами Заходу чи України?

— І Путін, і Лукашенко втратили здатність адекватного сприйняття навколишнього світу та своїх країн. Тому вони висловлюють те, що важко оцінити з погляду здорового глузду. Подібні заяви пов’язані з тим, що у світі, що реально сприймає ситуацію, відбуваються речі абсолютно негативні для режимів Росії та Білорусі.

Насамперед це вступ Швеції та Фінляндії до НАТО. Змінюється баланс сил на північно-східному фланзі Альянсу.
З боку диктаторів — це спроба намалювати гарну міну за поганої гри, чергова бравада, вихваляння. Як у цирку, коли два клоуни намагаються розсмішити публіку, а збоку здається, що вони лише лякають. Це просто діалог двох неосудних людей, невідомо, що їм спаде на думку. Але поки що вони при владі, на жаль, є люди, які готові бездумно виконувати їхні вказівки. Тут можливі будь-які варіанти.

— Володимир Зеленський нещодавно звернувся до білорусів, заявивши, що їх втягують у війну Росії проти України. Це зміна тактики комунікації? Адже президент України звертався безпосередньо до білорусів.

— Офіційних стосунків із Мінськом немає вже давно. Ніхто тут не сприймає Лукашенка як самостійного гравця, усі чудово розуміють, що він на підтанцьовуванні у господаря Кремля. Зараз триває війна реальна та інформаційна. Думаю, це один з елементів інформаційного впливу, насамперед — на білоруських військовослужбовців. Щоб вони подивилися, як в Україні перемолотили росіян, і не завдавали горя своїм близьким.
Білоруські військові можуть втратити тут життя, руку, ногу. Тому їм треба думати, перш ніж брати зброю до рук та вторгатися на територію України. Звісно, ​​це звернення треба було зробити раніше.

— Багато в чому Україна лише реагує на заяви білоруського режиму, його агресивні дії, а тепер взагалі готується дати відсіч можливому удару з території Білорусі. Чи бачите ви можливість перехопити ініціативу, щоб у ролі «хто пасе заднього» вже був Лукашенко?

— Сьогодні наша країна перебуває у непростій ситуації, ми всіма силами намагаємось стримати агресію. На цей час для нас більшим пріоритетом є ситуація на сході. Україна діє у тісній координації із друзями. Якщо раніше санкції були лише щодо Росії, то зараз вони поширилися і Білорусь. І багато компаній у своїх пресрелізах вказують, що вони залишають не лише Росію, а й Білорусь. Ці країни зараз розглядаються як єдиний і цілісний організм.

— Режим Лукашенка дуже нервово реагує на білоруських добровольців, які воюють в Україні. Як можна більш ефективно використати полк Калиновського, щоб завдати максимальної шкоди білоруському режиму?

— Саме існування цього полку є ідеологічною та політичною загрозою для режиму Лукашенка. Тому не випадково відчувається ця агресивність щодо тих хлопців, які допомагають нам ціною своєї крові, своїх життів. Дуже дякуємо за це, честь та хвала їм. Вони допомагають нам відстоювати нашу незалежність. Очевидно, багато хто з них розуміє, що борючись за Україну, вони борються за звільнення Білорусі від цього режиму. Якщо ми тут серйозно дамо по шапці Кремлю, то не виключено, що почне розвалюватись білоруський режим, який і так вже дуже стогне під санкціями.

— Україна набула статусу кандидата в ЄС. У вас є чудові друзі, які підтримують вас цим шляхом — Польща, країни Балтії. Чи може Україна стати у майбутньому такою країною для Білорусі, коли Мінськ стане на шлях євроінтеграції?

— Я вже казав, що цей блок демократичних країн — Україна, Польща, країни Балтії та Білорусь — у майбутньому, у тісній кооперації, у тісній взаємодії із сусідніми країнами, може стати найпотужнішим блоком не лише в Європі. Ми поки що самі знаходимося на цьому непростому шляху до Європи. Є ще певні рудименти радянських часів та деякі нові елементи, які заважають нам розвиватися на цьому шляху. Але ми зробимо все можливе, аби допомогти Білорусі.

Ми бачимо Білорусь такою країною, без якої нормальний розвиток Східної Європи навряд чи можливий, навіть із погляду звичайної географії, не кажучи вже про інші аспекти. А Росія — зовсім інша історія. Це не Європа, і всім зрозуміло, що з нею буде інша розмова.