“На вершині влади в Києві немає політичної волі для змін”. Інтерв’ю Смешка “Dziennik Gazeta Prawna”

11 березня перший військовий аташе незалежної України в США та Швейцарії, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник, кандидат у Президенти України Ігор Смешко розповів в інтерв’ю відомому польському щоденному виданню “Dziennik Gazeta Prawna” про відсутність в української влади політичної волі на проведення реальних системних реформ в країні. Публікуємо повний переклад розмови:

– Що Україна потребує для вирішення проблеми війни з Росією?

–  Системних реформ. По-перше, економічних. Ми маємо величезний потенціал у галузі ракетної, аерокосмічної та суднобудівної промисловості. Наші ІТ-спеціалісти є одними з кращих у світі. Якщо взяти сільське господарство, то ми маємо третину чорнозему в світі. Але нам потрібні технології. Ми не повинні бути постачальниками робочої сили, у тому числі до Польщі, варто створювати робочі місця тут. Ми не потребуємо МВФ. Прем’єр-міністр сказав, що ми втрачаємо $3 млрд на рік на корупцію в митних службах. Це стільки, скільки ми беремо з МВФ. Можливо, замість того, щоб брати кредити, потрібно просто навести порядок в митних службах?

– Системні реформи тривають, але Донбас то справа сьогодення.

В Україні ми маємо справу з імітацією реформ. Але ж можливо зробити все швидко, якби була політична воля. Це питання місяців. Потрібно просто найняти позапартійних спеціалістів. Корупцію можна подолати за півтора місяці.

– Як?

– Безумовно, не за рахунок створення нових воюючих органів з корупцією, які служать тільки розосередженню відповідальності. Їм потрібні роки, щоб отримати досвід і професіоналізм. Служба безпеки України є потужною організацією, до боротьби з організованою злочинністю задіяні майже 5000 чоловік. Де результати цієї боротьби у вигляді судових вироків? Тільки СБУ має базу даних і потужний агентурний апарат. Необхідна політична воля, порядок боротьби з системною корупцією серед вищих представників влади, і через місяць ви б не взнали мою країну. Я сам колись координував співпрацю нашої прокуратури з ФБР. Разом ми посадили колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. Ми не могли посадити його в Україні, тому що він мав потужну фракцію в парламенті. Але вистачило політичної волі президента, щоб ми могли співпрацювати з американськими слідчими. І де зараз Лазаренко? Він зник з політичної сцени. А тоді він був найбільшим з олігархів і мріяв про президентство.

– Ви були радником президента Петра Порошенка …

– Три місяці. Він запросив мене як кадрового офіцера, все-таки йде війна. Він є законно обраним президентом, який запропонував відновити координаційний Комітет розвідки, який я колись створив і керував двічі. Я запропонував три варіанти створення розвідки – при президентській адміністрації, РНБО та при Службі зовнішньої розвідки. Протягом кварталу президент не підписував жодних рішень з цього питання. Це вся історія мого консультування. Потім я подав рапорт з проханням звільнити мене з посади, але я був формально переданий групі радників на громадянській основі. Я написав численні звіти про СБУ, розвідку та Міністерство внутрішніх справ. Просив про підвищення солдатам військових розвідувальних військ, які отримували менше, ніж солдати регулярної армії. Не отримав жодної відповіді, президент мене не приймав. Думаю, все це була показуха для Заходу, що в адміністрації працюють фахівці. А це, на жаль, не так.