КОРУПЦІЯ: закони боротьби. Тези до Плану і Стратегії Відновлення України (частина 6.2)

“Людина найкраща істота, коли живе за законами і справедливістю, але без них перетворюється на найгіршого хижака” (Аристотель, IV ст. до н.е.)

Природа корупції і закони боротьби з нею є давно відомими. Американські вчені, професори Роберт Клітгаард і лауреат Нобелівської премії Гері Беккер вивели навіть наукові формули корупції. Згідно з професором Клітгаардом, це рівняння: К = М + Д – П, де К – КОРУПЦІЯ, М – МОНОПОЛІЯ влади на кулуарні і непрозорі для суспільства рішення, Д – ДИСКРЕЦІЯ у вибірковому правосудді та безкарності наближених до влади чиновників і ділків від бізнесу, П – ПІДЗВІТНІСТЬ і ПІДКОНТРОЛЬНІСТЬ влади суспільству, закону і правосуддю.

У професора Беккера ця формула має вигляд математичної нерівності:

(1 – ВПК) • КП > Р • ЖП • ЧП, де ВПК – вірогідність покарання за корупцію, значення якої становить від 0 до 1; (1 – ВПК) – вірогідність уникнення покарання за корупцію; КП – можливий прибуток внаслідок корупційної діяльності; Р – ризик; ЖП – жорстокість покарання за корупцію; ЧП – можливий прибуток внаслідок законної діяльності.

Згідно з цими формулами, корупція стає практично непереможною в країнах, де існує непідконтрольна суспільству і законам демократії авторитарна влада. Навіть коли вона називає себе “демократією”, має це слово в Конституції, формально проводить вибори і публічно виконує ритуальні псевдо-демократичні процедури. За якими насправді ховаються і діють приватизовані правоохоронні органи, силові структури, суди і спотворена правова система, яка абсолютно не відповідає законам демократії (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/68a5dd747bc1f/).

Чи був у нашої країни інший шлях ще з 1991 року? Був. У перший рік незалежності України Збігнєв Бжезінський застеріг Україну від спроби винаходу “велосипеда” при створенні нової правової системи, яка відповідала б законам демократії. Під час зустрічі у Вашингтоні із військовим аташе України в США він порадив прийняти нові закони відразу одним пакетним рішенням парламенту. Це мала б бути саме цілісна СИСТЕМА законів будь-якої з країн Заходу, яка вже була випробувана тривалим існуванням сталої демократії.

“Якщо втратите час на пошук “власних” демократичних законів, отримаєте купу олігархів і непрацюючу правову систему. Це буде живити державну корупцію. Головне не кількість законів зі словами про демократію, а діюче правосуддя і законослухняність громадян як національна традиція. Доброчинність має стимулювати успіх, а не викликати насмішки через нездатність “пристосуватися” до життя із корупцією”.

Пам’ятаю і зауваження, яке отримав від керівництва воєнної розвідки того часу, за пропозицію направити запис цієї бесіди з доктором Бжезінським Президентові України. Отримав дорікання, що це суто “політичне питання” і воно не стосується діяльності воєнного аташе і воєнної розвідки.

Тільки пізніше, в інтерв’ю газеті “День” у 2019 р., перший Президент Л. Кравчук підтвердив, що ніхто в керівництві України не знав, як саме потрібно будувати демократію, і не знав законів її існування (https://day.kyiv.ua/article/podrobytsi-litnya-shkola-zhurnalistyky/tsi-vybory-mozhut-buty-nashoyu-ostannoyu-pomylkoyu) .

Будівництво демократії в Україні тому і не завершене, що політики, які приймали стратегічні рішення, не мали відповідних знань і щирих планів її будівництва. А позапартійні професіонали були позбавлені не тільки можливості прийняття стратегічних рішень, але й продовжують піддаватися до цього часу замовчуванню та блокаді можливості бути обраними до політичної влади в Україні.

Нагадаємо ще раз: Народ України, на відміну від Росії, є аутентичним європейським і в абсолютній більшості – християнським. Якщо брати загальну кількість українців у світі, то це майже 50 мільйонів. Християнські культурні і моральні традиції, як і європейські демократичні традиції, є домінантою в Україні. В Україні проживають і мусульмани-татари, але їх не більше пів мільйона громадян. Географічно Україна розташована у центрі Європи, а на півночі та на сході її кордонів – європейська Білорусь і європейська частина євразійської Росії. Тому історично-природним майбутнє України може бути лише одне – перебування у загальноєвропейському цивілізаційному і культурному просторі демократичних країн Європи.

Але будівництво в Україні сучасних форм європейської демократії було б неможливим без попередньої розробки Стратегії – архітектурного плану такого будівництва. Яка потрібна і для підняття рівня політичної культури громадянського суспільства. Повставати проти авторитаризму воно вже вміє, але обирати після цього гідний уряд ще ні. Саме для цього і потрібне формулювання та поширення законів будівництва сучасних форм демократії і базових демократичних цінностей, яких не на словах, а на ділі мають додержуватись і впроваджувати в життя нові повоєнні обранці.

Такі три основні закони демократії були сформульовані мною і опубліковані перед останніми президентськими виборами у 2019 році (https://day.kyiv.ua/article/den-planety/nevyvcheni-uroky-hetmanatu-ta-natsionalna-ideya-ukrayiny-u-suchasnykh-umovakh2). Вони отримали Свідоцтво про реєстрацію авторського права N87693 від 11 квітня 2019 року.

Першим законом сучасної демократії можна назвати закон необхідного рівня розвитку соціально-економічної бази і політичної культури громадянського суспільства з метою забезпечення успішного функціонування інститутів влади за демократії. Цей закон полягає в тому, що необхідними, але не достатніми умовами для існування в країні успішної демократії є наявність критичної маси заможного СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ і певного рівня політичної культури громадянського суспільства.

Вони мають бути достатніми для забезпечення функціонування демократичних інститутів влади, контролю над владою з боку суспільства і необхідної адаптації алгоритмів управління в країні для захисту демократії відповідно до змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища навколо країни.

Другим законом сучасної демократії, вважаю, можна назвати закон конфігурації (розподілу, балансу і противаг) органів влади за демократії.

Він полягає в тому, що справжня, а не формальна виборність, підзвітність і прозорість органів влади за демократії, а також рівність усіх громадян перед законом можуть бути забезпечені лише за реального відокремлення одна від одної трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. При тому, що максимально можлива кількість внутрішніх функцій державного управління має бути передана на якомога нижчий із можливих рівень управління – у місцеве самоврядування, а права парламентської опозиції – визначені і захищені законом.

Третім законом сучасної демократії можна назвати закон політичної стабільності, сталості і фаховості органів державного управління за демократії. Він полягає в тому, що необхідною, але не достатньою умовою для політичної стабільності за демократії є наявність у країні принаймні двох заснованих на ідеології демократії партій не вождистського типу. Ці партії можуть відрізнятися одна від одної різним баченням процесів еволюційного розвитку Світу. Одна може бути консервативною, інша – ліберальною, але їх мають об’єднувати спільні демократичні цінності: виборність, підзвітність і відкритість органів державної влади перед суспільством.

Обидві такі ідеологічні партії мають бути свідомо антиреволюційними і мати підготовлений фаховий кадровий резерв для управління державою за умов демократії. Бути готовими не лише управляти країною, але й підкорятися волі виборців і періодично перебувати у парламентській опозиції. Цінувати принцип верховенства права більше, ніж власну ідеологію, і здійснювати ефективний контроль над виконавчою гілкою влади протягом усього часу перебування в опозиції.

Що стосується збереження сталості і фаховості органів управління за демократії, то це має забезпечуватися законодавчо визначеною системою захисту позапартійних кадрових професіоналів від протиправного впливу на них з боку політиків. Політики змінюються при владі після кожних виборів, а позапартійні професіонали кар’єрно зростають протягом десятиліть роботи. Вони і мають бути носіями інституційної пам’яті, фаховості і сталих державницьких традицій органів управління. Запорукою усього цього мають бути свобода слова і вільні від протиправного впливу фахові і патріотичні засоби масової інформації – четвертий елемент недержавної влади за демократії.

Мені як технократу зрозуміло, що демократія – це надскладна соціально-економічна СИСТЕМА, набагато складніша за технічну. У неї, як і у технічних систем, є свої об’єктивні закони розвитку.

Однією з таких закономірностей є те, що будь-яка спроба покращити один елемент цілісної СИСТЕМИ гарантовано погіршує роботу СИСТЕМИ у цілому. Покращити елемент СИСТЕМИ можна лише після попереднього аналізу його місця в ієрархії цілісної СИСТЕМИ. Цьому має передувати аналіз зв’язків даного елемента з іншими, впливу елемента на призначення і цільову функцію СИСТЕМИ у цілому та впливу на них зовнішнього середовища.

Тому уявіть, яку шкоду за роки незалежності України вже принесли безсистемні реформи її органів управління. Внаслідок приходу до влади людей, які не володіли навіть азами системного аналізу і синтезу більш простих технічних СИСТЕМ. Але сміливо втручалися у процеси начебто демократичного державотворення, насправді руйнуючи його паростки в органах влади. Прикривалися псевдодемократичною риторикою, але намагалися скопіювати олігархічно-кланову авторитарну модель управління на кшталт російської. Це і стало причиною двох протестних Майданів у Києві.

Початок: КОРУПЦІЯ: причини та генезис. Тези до Плану і Стратегії Відновлення України (частина 6.1)