Долучитися до партії Підтримати фінансово
19.06.2021

Володимир Тимошенко: Про нездатність нашої влади слухати і дослухати

thumb

?Одним із лозунгів, під яким виграв вибори теперішній Президент України, був, якщо коротко: «Радитимусь з народом (прийму закон про всенародний референдум і таке інше)». Але, видно, в Україні вже стало поганою традицією новообраних президентів моментально забувати про свої передвиборні обіцянки або ж переносити час їх реалізації на майбутню другу каденцію свого «царювання». На жаль, продовжувачем цієї традиції став і нинішній Президент з його командою (використовую слово «команда», хоча такої у нього не було і немає. Правильніше було б казати – «особи, близько пов’язані з ним попереднім його заняттям», але така конструкція надто складна, тому і надалі використовуватиму слово «команда»). Щоправда, Президент «Зе» дещо урізноманітнив, я б навіть сказав, удосконалив технологію ігнорування своїх передвиборних обіцянок. Суть удосконалення полягає у тому, що, на відміну від своїх попередників, Зеленський не ігнорує примітивно свої передвиборні гасла, а намагається створити формальну видимість їх реалізації у законах, прийнятих цілком підконтрольною йому Верховною Радою. Але виписані ці закони таким чином, що реалізувати їх на практиці нереально. За прикладами далеко ходити не приходиться. Досить пригадати хоча б прописані у відповідних законах обіцянки зняти депутатську (і не тільки) недоторканість. І що, – багато депутатів було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинені ними злочинні дії? Як засідали в парламенті, так і продовжують засідати.

Чи взяти для прикладу прийнятий парламентом у січні 2021 року довгоочікуваний закон «Про всеукраїнський референдум», без якого на практиці у повній мірі реалізувати положення Конституції України про народовладдя неможливо. Тепер Президент і його команда рапортують про виконання ще однієї передвиборної обіцянки. А що реально в сухому залишку? Є просте правило: якість законів перевіряється у правозастосовній практиці. Ось цими днями вказаний закон пройшов таку перевірку під час спроби народу України реалізувати своє конституційне право розпоряджатися землею і висловити свою волю на дії влади розпродати сільськогосподарські землі латифундистам. (?) Звичайно, при цьому спробували застосувати положення закону України «Про всеукраїнський референдум». У відповідь повністю контрольована Президентом Центральна виборча Комісія скористалася заздалегідь закладеною в закон нормою, яка дає можливість заблокувати будь-який референдум за народною ініціативою. Ось і отримали дулю з маком, а не референдум. При цьому слід зазначити, що навіть якби ЦВК зареєструвала ініціативну групу референдуму за скасування ринку сільськогосподарських земель, то в законі передбачено ще й право президента відміняти референдум своїм одноосібним рішенням.

Як ви гадаєте, такого роду положення закладаються в закони для того, щоб президент керувався у своїх рішеннях волевиявленням народу України чи для уникнення будь-якого контролю за своєю владою? Після всього того, з чим зіткнулись виборці, які так легко повелись на красиві популістські гасла Зеленського, – це моє питання виглядає риторичним.

Тільки сліпий сьогодні не бачить, що замість диктатури права і неухильного дотримання Конституції та законів український народ вкотре отримав диктатуру влади, яка тісно зрослася з олігархією.

Ось і запропонований президентом черговий шедевральний законопроект, який подається суспільству як спроба покінчити з пануванням олігархату в Україні, є нічим іншим як намаганням створити видимість боротьби з олігархами. Не потрібно бути великим юристом, щоб розгледіти у цьому законопроекті чергову, притому погано приховану спробу узаконити мирне і взаємовигідне співіснування влади і олігархату.

Таке постійне окозамилювання супроводжується наполегливими твердженнями про невідомо звідки взяті успіхи влади в економіці, зовнішній політиці, вирішенні соціальних проблем, що сприймається народом як відверте знущання. Замість того, щоб запропонувати суспільству зважені, економічно і політично обґрунтовані шляхи виходу держави із усе більшої кризи громадянам підкидаються різного роду нічим не підтверджені чергові обіцянки то про створення 500 тис. робочих місць за півроку, то про «велике «будівництво», яке вже охрестили у народі великим крадівництвом, то про те, що ось-ось вступимо до НАТО і ЄС.

Два роки перебування при владі команди Зеленського переконали абсолютну більшість українців у її нездатності управляти країною, у повному нерозумінні сутності економічних процесів, бездарності у питаннях зовнішньо-політичної і зовнішньо-економічної діяльності, неспроможності зламати хребет кланово-олігархічній системі влади, яка, якщо сказати по справедливості, складалась десятиліттями до приходу на Банкову Зеленського.

Але те, що Зеленський і його команда, сформована із його близького оточення і молодих осіб, у яких розуміння державотворчих процесів обмежувалось кількома днями трускавецького лікбезу та скаканням на одній нозі, були неспроможні керувати державою, стало зрозуміло багатьом одразу після приходу Зеленського до влади.

Сьогодні у цьому переконується абсолютна більшість навіть вчорашніх його прихильників.

Те, що у більшості з команди Президента не вистачає ані знань, ані досвіду – можна легко зрозуміти з огляду на їх минуле.

А от як щодо бажання? Адже при його наявності прогалини у знаннях і досвіді можна, бодай частково, компенсувати за рахунок залучення у команду знаних вчених і досвідчених практиків з різних галузей науки і виробництва. Принаймні, якщо вже так склалося, що діє принцип – посади лише для «своїх», то хоча б прислуховувались до порад фахівців, які вони пропонують не за службовою необхідністю, а за покликом серця і бажанням допомогти діючій владі та убезпечити її від непоправних помилок.

І якщо відсутність необхідних знань і досвіду у молодих людей ще можна зрозуміти, то небажання сприймати розумні поради та ідеї фахівців, вчених і практиків начисто перекреслює будь-які сподівання на здатність цієї влади поміняти в Україні бодай щось на краще.

Щоб не бути голослівним, наведу приклади. Голова Партії «Сила і Честь» Смешко І. П. неодноразово у своїх виступах на телебаченні, у своїх статтях і в соціальних мережах намагався донести до діючої влади, що членство України в НАТО перспектива не близька, тому з огляду на нагальність в умовах збройного конфлікту з РФ на Сході України потрібно було зосередити першочергові зусилля на тому, щоб США надали Україні сьогодні у двосторонніх відносинах статус основного союзника поза НАТО, – який мають сьогодні Ізраїль, Південна Корея, Тайвань. Проте весь цей час влада вперто не хотіла дослухатися до цієї поради, а дурила себе і народ швидким вступом до Північноантлантичного альянсу, Змарновано час. І ось, нарешті, з’явилося повідомлення про те, що «швидше за все у п’ятницю (18 червня 2021 р.) буде позачергове пленарне засідання парламенту для розгляду проєкту постанови про звернення Верховної Ради до Конгресу США щодо надання Україні статусу основного союзника поза НАТО (реєстр. №5380).

Ну що ж, будемо вважати, що Ігореві Петровичу вдалося нарешті переконати нашу владу у правильності його рекомендацій. Сподіваюсь, що він може навіть не звинуватить авторів законопроекту у політичному плагіаті, тим більше, що це далеко не єдина ідея і рекомендація, які за ці роки запропонував лідер партії «Сила і Честь» Президентові, Уряду і Верховній Раді щодо шляхів вирішення внутрішньополітичних і зовнішньополітичних проблем України. Досить лише пригадати пропозиції Смешка І. П. щодо того, як слід було б задіяти «Будапештський меморандум» для вирішення українсько-російського конфлікту, його рекомендації стосовно відстоювання інтересів українського народу в ході т.з. «Земельної реформи», щодо шляхів розбудови політичної системи України, комплексної реформи правоохоронних органів, організації оборонної та безпекової сфер, а також посилення парламентського і громадського контролю за цими життєво важливими сферами.

Гріх гребувати також добре обґрунтованими рекомендаціями і аналізом стану справ наших колег Ланового В.Т. з проблем економіки, Куща О. з проблем економіки і фінансів, Мирного О.Б. щодо аграрного сектору, Глузмана С.Ф. щодо проблем медицини і охорони здоров’я, Скіпальського О.О. з питань діяльності спецслужб.

Цей список можна було б продовжувати і продовжувати. Проблема у тому, що влада їх не чує і що страшніше – чути не хоче. А шкода!

Тимошенко Володимир Андрійович — перший заступник Голови Політичної партії «Сила і Честь», генерал-лейтенант, доктор юридичних наук, професор.

Джерело: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1618390311699316&id=100005850880518

 

свіжі новини

Олег Бєлоколос: План керівництва Росії — домогтися перемоги без застосування збройних сил, шляхом погроз і шантажу

Методи гібридної агресії РФ: кібератаки, "мінування" та високий рівень тривоги

20.01.2022
Звернення Політичної партії «Сила і Честь». Влада повинна не створювати труднощі для малого і середнього підприємництва, а вивести з тіні мільярдні кошти

Політична партія «Сила і Честь» направила за підписом Голови партії Ігоря Смешка Звернення до Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, Прем’єр-міністра України Дениса ...

20.01.2022
Жорстка відповідь Саллівана на можливе розгортання російської військової інфраструктури у Венесуелі чи Кубі є закономірною, -Олег Бєлоколос

Голова правління неурядової організації «Майдан закордонних справ», член Політради парії «Сила та Честь» Олег Бєлоколос назвав закономірною жорстку відповідь Саллівана на ...

14.01.2022
Усі новини