Про російських кротів і лобі у владі, мету Путіна, Гебельс-пропаганду та сенс перезавантаження влади

Велике інтерв’ю з Головою Політичної партії “Сила і Честь” Ігорем Смешком у програмі Народ проти з Наташею Влащенко, 13 січня 2022 року:

✔ Демократія в Казахстані – це загроза режиму Путіна.

✔ Мета Путіна зібрати під своїм впливом країни Радянського Союзу.

✔ В Росії все підготовлено до силового варіанту розвитку подій: армія, особливо військово-космічні сили РФ – готові завдати удару по Україні. Але для свого народу Володимиру Путіну треба подати усе так, що це інвестиція у велич Росії.

✔ Кротів в Україні настільки багато вже зараз, що їх число вже саме по собі загроза відновлення ефективності системи спеціальних служб і правоохоронних органів в нашій державі

✔ Путін – диктатор, і якщо він не зможе продати як перемогу наступ на Захід – він спробує отримати перемогу будь-яким чином. Дестабілізуючи ситуацію в Україні зокрема.

✔ Пропаганда постійно дає картинку, що Україна і Росія – один народ, вони не можуть побудувати державу, там нацисти прийшли до влади.

✔Пропагандистська машина підготувала усе для можливого вторгнення.

✔Як про Україну говорять на перших каналах – я нічого подібного не бачив навіть у хроніках Геббельса. Навіть там підбирали більше слова, ніж зараз Росія.

✔ НАТО – це єдиний військовий союз, з яким рахується Росія.

✔Усі патріотичні сили мають об’єднатися задля розвитку України.

✔ В Україні партія “Сила і Честь” представляє неоконсервативну ідеологію.

✔ Без перезавантаження влади не бачу перспективи розвитку України.

—

Повний текст телеефіру

1. Народні виступи у Казахстані. Казахстан – авторитарна країна з олігархічно-клановою системою.

00:01:25

Ведуча:

Ігор Петрович, вітаємо вас у студії. Раді вас бачити. Ця частина нашої програми буде присвячена міжнародній політиці. Ви знаєте, що цього тижня були Женевські зустрічі, до цього були події в Казахстані, і ми з них почнемо. Дивіться, те, що відбулося в Казахстані, дійсно безпрецедентно. Тому що, як кажуть, називають журналісти цифри, що біля 20 тисяч нападників брали участь у цих виступах. Що це були за люди? Чому потім сказали, що частина з них, хто був вбитий, зникла з моргів? Між ким і ким був цей конфлікт? Чи це дійсно були народні виступи? Багато питань, на які ми досі не отримали відповідей. Тому що є версія, що це було просто між елітами, між Такаєвим і Назарбаєвим. Як ви оцінюєте ці події? І чому вони стали можливі в принципі, і можливі саме в такій формі, коли все населення було просто у всесильному жаху?

Ігор Смешко:

Це яскравий елемент того, що світ, який ми знали, до якого більш-менш звикли після закінчення холодної війни, він потерпає від глобальних змін планетарного масштабу. Три супердержави: Сполучені Штати, Китай і Росія – з різним еквівалентом державної сили. Сполучені Штати – це 25 відсотків промисловості світу, це найбагатша країна, найбільший ядерний потенціал, це найбільш оснащена армія, але народився дракон…

Ви пам’ятаєте слова Наполеона? «Дивіться за Китаєм, якщо він прокинеться, планета здригнеться».

На сьогоднішній день Китай має плани до 2050 року  стати супердержавою, не тільки економічно, але й у військовому плані. Він вважає, що Тихий океан, Азія – це сфера його природного впливу.

Росія – це одна шоста території земної суші, найбільш багата корисними копалинами країна світу, але всього 140 мільйонів на одну шосту території, причому за Уралом – це одна людина на квадратний кілометр.

Сполучені Штати офіційно вважають, що загроза походить, в першу чергу, з Китаю, в другу – з Росії. І ось в цьому геополітичному трикутнику зараз відбуваються випробування сил і зондажу дипломатичного, прихованої роботи спеціальних служб, аналізу ситуації. І вибухнув Казахстан!

Казахстан – величезна країна, також одна з перших країн по експорту урану. Ви знаєте, що значить уран, крім того – нафта, газ. Крім того, це країна, яка відноситься до сфери авторитарного управління. І президент Назарбаєв щиро хотів повторити Сінгапурський варіант, але з авторитарної країни, щоб збудувати працюючу демократію, потрібно виконати певні закони. Економіка повинна забезпечити соціально-економічні умови для існування більшої половини населення середнього класу. Гілки влади повинні бути розподілені: законодавча, виконавча і судова. Судова система влади повинна працювати. В політичній системі потрібно, щоб були принаймні дві партії, які сповідують демократичні правила зміни влади, контролю в опозиції над діючою владою, піднімають політичну культуру суспільства і захищають середній клас. Нічого подібного, безумовно, в Казахстані не було зроблено. І ми маємо справу в тій частині Центральної Азії, де Казахстан, навіть сама спроба будівництва демократії там – це пряма загроза політичній системі і Китаю, і Росії.

Ви бачите заяву лідера Китаю, який відразу сказав, що кольорові революції неприйнятні тут. Крім того, зрозуміло, що для Володимира Путіна це також загроза певна демократичних зрушень в Казахстані. Ви бачите, що перший Майдан призвів до того у 2004 році, що ворогом номер один для Росії є навіть думка про те, що Україна може стати розвинутою європейською державою в політичному плані, і у нас тут буде діюча європейська демократія.

Що відбулось там? Там відбулось те, що Назарбаєв два роки тому вирішив плавно передати владу Акаєву, при чому зберегти контроль над олігархічно-клановою системою.  Олігархічно-кланова система – природня для всіх авторитарних систем. До речі, дуже багато схожого було і у нас. Ми також після 1991 року підсвідомо копіювали її. Єдине, наші перші керівники просто не знали ще західної системи, але після 2004 року ми і далі копіювали цю російську систему, не розуміючи, що Україна – не Росія. У нас тут збудувати таку систему просто неможливо.

Казахстан – це чисто азійська країна. Олігархічно-кланова система історично там має свої коріння. Протести, об’єктивно, з’явилися, бо соціально-економічна ситуація в країні почала дуже сильно погіршуватись. Нафти багато, газу багато, урану багато, але на сьогоднішній день це фрагментарна країна, де схід, південь – там дуже багато західних інвестицій. Не забувайте, що в цій країні багато десятків мільярдів доларів вже інвестували.  І який не є режим зараз, він забезпечує поки наявність цих фінансових інтересів Заходу недоторканими.

В Киргизії відбулася націоналізація певних приватизованих компаній. Клани півночі – орієнтовані більше на Росію. Південь, захід, схід – це більш китайсько- орієнтовані із вкрапленням західної серйозної присутності капіталу. Нарешті, там присутній фрагментарно радикальний іслам. У цьому пазлі перші день-два президент Акаєв залишився без будь-якої підтримки силовиків. Силовики були призначені ще минулим президентом. Він до певної міри потрапив в пастку. Звернутися він міг тільки до кого? Він звернувся до Росії.  ОДКБ, яке фактично показало своє безсилля в Вірмено-Азербайджанському конфлікті, яке показало своє безсилля в Киргизстані…

Карти на столі у президента Путіна спрацювали. Він блискуче розіграв це. Були введені декілька тисяч так званих миротворців. І на коротку перспективу, на сьогоднішній день, це підсилить ОДКБ. Хоча це тільки пролог.

Але як далі будуть розвиватися події, для нас, на коротку перспективу, це підсилення ОДКБ і президента Путіна. Це його до певної міри авторитет підіймає. Але на довгу перспективу ми повинні розуміти, якщо ми не зробимо висновків, що нам треба негайно, я повторюсь,  негайно запускати економіку від моделі придатка сирового розвинутих країн, повертатися до індустріально розвинутої країни. Вирішувати наші соціально-економічні умови, створювати більше середнього класу, платити нормальні пенсії, нормальну заробітну платню. Весь спектр, який входить в середній клас, повинен бути першою турботою нашого уряду. Потрібно армію свою відбудовувати, серйозну дипломатію вести, інформаційну політику.

2. Переговори між Росією і США у Женеві. Вимоги Росії. Росія не дотримується жодних укладених угод. Будапештський меморандум. Ми повинні сфокусуватись на нашій армії.

00:10:17

00:11:22

Ведуча: Зараз я надам слово нашим гостям, але перед цим хочу сказати, що багато хто розглядає те, що відбулось в Казахстані – як російську саме спецоперацію. І от в цьому плані Женевські події і всі події, які пов’язані з Україною, вони і з нашими західними партнерами, з Росією вони набувають особливий контекст.

Дивіться, в Женеві відбулися переговори між Росією та Сполученими Штатами. Рівень цих перемовин ми знаємо. Російську делегацію очолювала людина, яка була зам міністра, і американську аналогічно.

От дивіться, основна вимога Росії була, і спочатку в такій хамській манері, він її вимовляв, що «забирайте свої манатки – і до кордонів 97-го року» – це він про НАТО говорив. Потім вони прийшли в тяму і заговорили більш інтелігентно, але саме ці вимоги лишили. Як ви оцінюєте реакцію і відповідь Заходу, який сказав, що ніхто не має права диктувати, хто  буде в НАТО, хто ні, але тільки це?

Ігор Петрович:

Я оцінюю реакцію Заходу позитивно, але це реакція тільки в одній частині можливих реакцій по чотирьох напрямках державної сили, державних коаліцій – економіки, армії, дипломатії та інформаційної. Тут реакція, скоріше дипломатичної і інформаційної  складової. Це не 2013 рік, хвала Господу Богу.  Це вже не президент Обама, який мріяв про Нобелівську відзнаку, що він стане лауреатом премії миру. Зараз Захід об’єднаний в тому, що Росія є агресором, що Росія розпочала війну. Особливо знаковим, до речі, є 6 грудня минулого року заява міністра закордонних справ Британії.  Де названо своїми словами, що агресором є Росія, що Росія порушила «Гельсінські угоди» 1975 року про непорушність кордонів європейської держави, зруйнувала систему міжнародної безпеки, встановлену в Гельсінках. І друге, для нас дуже важливим є те, що міністр закордонних справ в Британії наголосила, що Росія порушила Будапештський меморандум, в яких на обмін на ядерну зброю Україна отримала гарантії безпеки, причому англійською мовою security guarantee. Це я адресую зараз до деяких колишніх послів Сполучених Штатів, які заявили про security insurance. Там слово insurance і guarantee. Я хочу сказати, що британці англійську мову вивчили раніше, ніж в Сполучених Штатах певні посли вивчили. І там написано гарантії безпеки.  Крім того, Будапештський меморандум це три, різною мовою написано три однакових екземпляри договору, кожен з яких має законну силу. Українською та російською мовами – гарантії безпеки це гарантії, а не якийсь страховий поліс. Це дуже знакові явища.

Де план Маршалла, по великому рахунку, для України за той внесок, який цивілізація світу ніколи не знала? Жодна країна світу третій ядерний персонал не ліквідувала. І за це невже ми не могли б зараз від Заходу вимагати компенсації? Навіть англо-саксонським правом надана послуга  мати відшкодування.  Де реальна допомога нам в переозброєнні нашої армії?

Військово-повітряні сили – це той елемент, на який ми повинні зараз фокусуватися повністю. І нам потрібна допомога, принаймні навіть в тому, щоб зберегти наш військово-промисловий комплекс і необхідні елементи для системи в цілому ми можемо в високій технології отримати тільки зараз з Заходу. Хоча, якщо тільки ми втратимо декілька років наших ведучих фахівців…

Ми ракетна держава, ми створювали  одну із кращих в світі ракетну зброю, літаки, космічні апарати, суднобудування, танкобудування, у нас кращий танк в світі.  Для цього нам потрібно зараз статус основного партнера Сполучених Штатів поза НАТО. Це відкриває технології і співпрацю тут. І найголовніше, що мене непокоїть – це  абсолютна пасивність нашої дипломатії. А де наш хід назустріч? Ось Росія вимагає, каже: «дайте нам гарантії, що Україна не вступить в НАТО». Чому ми не запитаємо: «ви хочете про ці гарантії поговорити?». Ну що ж, по-перше, ми сідаємо за стіл переговорів. Але перед тим, як ми починаємо говорити про якісь нові гарантії, які повинні бути підписані міжнародним договором, давайте виконаємо старі договори. Навіщо нам підписувати договори, які ви не виконуєте? Давайте додатково до Будапештського меморандуму ми підпишемо процедуру його реалізації в разі нової агресії. Ви залишаєте території, які окупували. Ви хочете, щоб ми підтвердили свій нейтральний статус? Ну тоді нам треба ще НАТО, щоб долучилося до Будапештського меморандуму. І щоб гарантувало нам нашу недоторканність в разі порушення. Це  дало б можливість отримати п’ятий параграф НАТО, не вступаючи в НАТО.

Я не наївна людина. Ви розумієте, що для Москви це, можливо, абсолютно неприйнятно. Але це відразу б світу усьому показало, хто є агресором, хто чого хоче, і чую безпеку треба відновити. А хто просто називає, що у нього небезпека, за рахунок того, що хоче з’їсти безпеку інших. Дякую.

Як буде поводити себе Путін. Росія вважає себе авторитетною. Пропаганда в Росії.

3. 00:18:41

 

Питання від учасників: Путін, чоловік, який претендує на «розподіл» планети. Як ви думаєте, як він буде поводити себе зараз, коли отримав відповідь «ні» від світового суспільства?

Ігор Петрович:

Дякую за запитання. Прогнозувати поведінку президента російської федерації – не вдячна річ. Він, фактично, на сьогоднішній день перебуває стільки при владі, що навіть психологія оперативної роботи чи розвідувальної підкаже, що це фактично ментальність монарха.

Монарх, оточення якого буде шукати варіант для того, щоб залишитись в цьому ж найближчому оточенні. Буде давати йому пропозиції, щоб вгадати думки монарха.

А він хоче піти як «собиратель земель русских» і як людина, яка має повний вплив на території не тільки колишнього Радянського Союзу, а Центральної і Східної Європи. Фактично його ультиматум – це звернення до Сполучених Штатів, як він вважає. У Америки багато проблем всередині, інфляція. Америка після правління Трампа розколота всередині. Рівень середнього класу падає, політична культура змінюється. Трамп відійшов від Європи і дав можливість Німеччині, Франції (фактично плюс Італія), мати головний пул рішень в Європі, а вони орієнтовані економічно на Росію. Оце все дозволило Путіну атакувати. Хоча, так, він отримав відповідь «ні». Як для диктатора, (а він є диктатор), якщо він не зможе продати як перемогу цей наступ на Захід, він, безумовно, буде, скоріш за все, (і його радники будуть радити), мати перемогу будь-за що, дестабілізуючи ситуацію в тому числі і в Україні. Тому що будь-який силовий варіант розвитку, (все підготовано з технічної точки зору і армія, особливо військово-космічні сили Росії), до удару по Україні.

Але треба продати, в першу чергу для свого народу,  що це інвестиція у велич Росії. Немає чим похвалитись Росії. Доріг нема. Соціально-економічний рівень падає. Крім Петербурга і Москви, фактично, нема що показати. Величезні проблеми.  Але є гордість за велике минуле. Є гордість, що ніхто в світі без них нічого не вирішує. Ви розумієте, що там навіть розмови йдуть про те, що Росія здатна знищити Європу і дві третини Сполучених Штатів. Це на аналітичному рівні небезпечні речі.  Всі ці розрахунки – дуже небезпечна ситуація, в чому? Вона небезпечна в тому, що авторитарна система вже підготувала 50 процентів  населення, що всі проблеми в Росії –  це агресія НАТО і Сполучених Штатів, агресивна політика стосовно Росії. Крім того, десь 15 відсотків звинувачують Україну в проблемах Росії. Це великий відсоток, це пропаганда, яка весь час дає картинки, які говорять: «ну, Україна, це ж, ну, це одне і те ж, ми один народ». Все залежить виключно від нас, тому що, ще раз говорю: битву можна виграти, виграти війну ста сорока мільйонів, проти сорока мільйонів, тим більше у кого? У українців? Та історично це було неможливо. У нас до 55-го року ще Західна Україна воювала проти найбільшої армії світу.

Тобто, ми повинні підіймати економіку зараз, перш за все, повернутися до економіки. Побороти шалену цю корупцію в вищих урядових колах. Нам потрібно армію не на словах, а насправді підіймати армію, її забезпечення, переозброєння. І інформаційна політика повинна бути наступальною. Ми повинні перейти на бік навіть нашого опонента з нашою точкою зору. На жаль, цього не робиться.

Чи є російські «кроти» в українській владі? «Імунна система» України.

4. 00:24:31

00:24:48

Питання: Подібна тема порушувалася в попередній годині, і звучав часто меседж, що це неможливо зробити, тому що в нинішній українській владі багато російських кротів. А ви це підтвердите, чи спростуєте? Розкажіть про це, як колишній працівник спецслужби.

Ігор Петрович:

У ті часи, коли я працював, у нас дуже багато було симпатиків Росії. Але до 2005 року, ви ж не забувайте, у нас був договір 1997 року про дружбу і співробітництво. У нас був Будапештський меморандум. Тузлу ми вирішили  за тиждень-два. У нас була армія. І у нас були в інформаційному плані аргументи, які дуже гарно діяли на керівництво Росії того часу. Ситуація кардинально змінилася після 2004-го року і Майдану 2005-го.  Найстрашніше що відбулося – це де професіоналізація в тому числі силових структур, спеціальних служб, починаючи з Ющенка. Революції насправді не відбулось. Якщо б він зламав основи олігархічно-кланової системи, які були закладені вже до того, якщо він дійсно почав би демократичні інститути будувати – було б прекрасно.

Але він просто революційним способом замінив позапартійних професіоналів, (40 тисяч ми за рік втратили), на своїх прихильників з вулиці, на бовтунів-популістів, серед яких прийшло дуже багато прихильників, вибачте мене, таких: «на трубу можна сісти, взяти газ російський?» Прекрасно, це ж наші кращі друзі.

А з другого боку там абсолютно змінилась ситуація.  Путін злякався. От якраз з 2005 року він почав реалізовувати план, в тому числі, можливо, силового варіанту вирішення українського питання.

Ви подивіться, до 2005 року, навіть енергоносії. Припустимо, ми мали контракт з Туркменістаном, транзит, до 2020 року по 50 доларів. При Ющенко цей контракт був розірваний, і ми створили олігарха Фірташа, а разом з ним величезне проросійське лобі, яке пройшло у вищі ешелони влади, і дуже багато людей, які були просто симпатиками Росії, закінчували радянські вузи, вчилися в тому числі в спеціальних вузах колишнього Союзу. Вони почали вже перетворюватися із симпатиків на навіть не свідомих, а потім і свідомих на професійній мові агентів впливу іноземної держави. І от тут імунна система, в першу чергу служба безпеки, розвідувальне співтовариство повинно було негайно реагувати. Але жодної реакції не було, а ні з боку Ющенка, а ні з боку, безумовно, Януковича. Янукович взагалі прийшов до влади за допомогою Ющенка. Ви пам’ятаєте, скільки разів і в цій студії я говорив: «Ну, не можна гратися в війну. Війна – треба речі називати своїми іменами»…

Кроти, безумовно, є. Їх стільки зараз, що це само по собі є загроза відновлення ефективності системи спеціальних служб і правоохоронних органів в нашій державі.

Удар по спецслужбам і розвідці України. Необхідність професіоналів з біографією при владі. Сили спеціальних операцій – це ключовий елемент воєнної розвідки.

5. 00:30:33

00:31:20

Питання: Ви колишній розвідник, хоча зрозуміло, що колишніх в спецслужбах не буває. Ми от так багато говорили про Північний потік. Здається, якась би ізраїльська розвідка вже давно б підірвала і забули б про те, що той Північний потік був. Я, звісно, перебільшую. Але знаєте, в мене є таке питання. Скажіть, в світлі цих останніх подій і розслідування Белінгкету, Вагнергейту, наскільки потужний удар було завдано по українським спецслужбам, розвідці? Що нам далі чекати? Це продовження того ж питання про кротів. Зараз це гра російсько-українська чи недолугість нашого керівництва?

Ігор Петрович:

Починати треба з того, що це абсолютно непрофесійність, я б сказав, професійне невігластво нашого вищого політичного керівництва, але з фантастичною самозакоханістю в себе і жадобою до збагачення. І жадобою до будь-яким чином збереження себе при владі.

Консервування цієї феодально-кланової системи і десь, мені здається, навіть заздрість  по відношенню до нашого північного сусіда. І оце все призвело до безладу у призначенні в міністерствах, відомствах, в тому числі в спецслужбах і в силових структурах.

Ви знаєте, що будь-який керівник, перш за все, повинен бути фахівцем. У нього повинна бути найкраща освіта. Навіть не тільки освіта, якщо ти йдеш на перші позиції. Ти повинен мати, ну може, десяток, або більше років практичного досвіду в цьому напрямку з результатом, який можна людям показати, що ти конкретно вмієш, крім теоретичних знань. І, безумовно, бездоганна репутація. Бездоганна репутація, що ти не популіст, не інтриган. Професійна етика ніколи цього не дозволяла

І от що зараз? Зараз відбувається так, що політичні сили, які приходять до влади ось з 2005-го року, вони вибудовують модель керівництва всіх структур, в тому числі силових, за принципом особливої відданості тобі. Причому, міняють структури. Подивіться, скільки в нас вже зараз правоохоронних органів! Сили спеціальних операцій підготували проєкт, що їм треба зараз надати можливість самостійного ведення розвідувальної і контррозвідувальної діяльності. Сили спеціальних операцій – це силовий елемент воєнної розвідки. У всіх країнах світу він всередині воєнної розвідки. Множиться безліч структур, людей, які не фахові, не професійні і при чому ще розмивається відповідальність. Немає конкретної вертикалі відповідальності, як з корупцією. У нас всі борються з корупцією, і ніхто не бачить жодного серйозного корупційного судового рішення по відношенню до вищої влади в країні. Відбулася де професіоналізація, і цим, безумовно, користується на сьогоднішній день наш головний опонент і агресор.  У нього ж система століттями стоїть.

Про партію Ігоря Смешка «Сила і Честь». Про позицію партії. Фінансування партій в Україні.

6.

00:33:12

Питання: У мене дуже просте риторичне запитання, мені самому цікаво, насправді, я особисто вам його ніколи не ставив, а зараз поставлю. Чи погоджуєтесь ви зі мною відносно моїх тез?  І друге: ваші основні союзники, ймовірно, в майбутньому парламенті. І ще одне: чи готові ви співпрацювати в будь-якому форматі з нинішньою владою, тобто з політичною силою Зеленського і Єрмака, слугою народу? Дякую за питання.

Ігор Петрович:

Почнемо від зворотного. Наша політична сила, партія «Сила і Честь», скорочено «СІЧ», це дійсно консервативна партія. Ми вважаємо, що ми, фактично, перша партія, яка заснована на сталій неоконсервативній ідеології. Витоки, які йдуть 100 років тому назад. Ідеологом цього був В’ячеслав Липинський, і мрія була Гетьмана Скоропадського створити партію. Народну партію, яка побудувала б демократію на консервативних признаках. Ми готові разом бути з будь-якими національно-патріотичними силами, які готові будувати міцну економіку, армію, дипломатію, сильну інформаційну політику і перетворити Україну в найсильнішу європейську державу, яка врятує Європу. Якщо б нинішня влада звернулася до нас з проханням: «допоможіть, дайте нам експертну оцінку». Ви думаєте, нас цікавить посади? До речі, правдивий професіонал, він ніколи не приймає пропозицію йти на посаду, якщо він не буде розуміти, чи дадуть йому реалізувати свої професійні здібності по покращенню ситуації, по вирішенню проблеми, а не по піару, не по шоу-бізнесу.

Ви знаєте, що в нас ще буде проблема і ми зараз звертаємося до дуже багатьох людей, які не є членами партії. На одне коліно перед ним будемо ставати, якщо це професіонал знаний, щоб він прийшов і допоміг нам від прірви відійти в нашій країні. Ми, безумовно, виступаємо за те, що всі національно-патріотичні сили зараз повинні на час, (коли ми стоїмо на порозі можливої війни), повинні об’єднатися. Але об’єднатися навколо чого? Не навколо приходу до влади, а навколо програми будівництва міцної економіки, міцної армії, правової держави з демократичними, сильними традиціями, з нещадною боротьбою з корупцією, з відновленням професіоналізму всіх державних установ.

Що ми бачимо зараз наразі? Закон про імпічмент президента повинен бути прийнятий, закон про політичні партії повинен бути прийнятий. Не може бути так, щоб з державного бюджету ми витрачали сотні мільйонів на утримання партій, які зараз знаходяться в Верховній Раді. От наша партія, припустимо, вона перша стоїть перед входом в парламент. У нас забрали навіть те фінансування, яке ми виграли. Чому не може взяти польський варіант? Ще раз повторюю. Там платники податків самі визначаються. Він там гривню платить, податок, який йде на політичні потім партії. Він сам визначається, яку партію платити. Він не буде платити навіть партії, яка буде при владі, якщо не бачить, що вона не ту виконує функцію.

Вірогідність російської агресії проти України. Непрофесіоналізм влади. «Перекладання» відповідальності.

7. 00:50:03

00:50:42              Ведуча: Дуже багато публікацій в західній пресі і в нашій пресі щодня виходять матеріали з цього приводу, що можливе вторгнення військ. Ми бачимо, що риторика російських дипломатів дуже змінилася, вона стала агресивною. Якщо нам відмовляють, то ми знайдемо адекватну відповідь. І таке інше. Я навіть цитувати не хочу. Хочу вас спитати, як ви вважаєте, яка вірогідність цієї агресії? Я не знаю, там 10 відсотків, 80 відсотків, 70… І чи зможемо ми стримати агресора без відчутної допомоги західних партнерів?

Ігор Петрович:

У мене немає сумніву, що при будь-якій агресії Росії – це буде кінець Російської Федерації, вона після цього розвалиться. Але я повинен, як військова людина, говорити правду. Страшенні жертви можуть очікувати наш народ. І мене зараз не цікавить агресор, мене цікавить, що ми повинні все зробити, щоб запобігти цьому. Сила застерігає, а слабкість провокує. Мене тривожить, що наші очільники, секретар національної безпеки нещодавно знову сказав, що ми не бачимо загрози безпосереднього вторгнення. Я просто цього не розумію. Мене тривожать оці 100-150 тисяч складу, які стоять на кордоні. Послухайте, ви пам’ятаєте удар НАТО по Югославії в 99-му році? Там взагалі був тільки військово-повітряний компонент. Союзна Республіка, в якій була потужна армія, вона просто розвалилася. Воєнно-космічні сили Росії і ракетні частини можуть атакувати командні пункти, пункти управління, склади, комунікації, не заходячи в повітряний простір, не пересікаючи кордон з Україною. І після цього оці 150 тисяч – це фактично окупаційна армія. Крім того, оця підкова, яка є, наші найбільш боєздатні частини вони стоять на кордоні. Ці ж підкови, вони просто підрізають цей виступ. Нам потрібні дійсні мобільні резерви. Але от те, що приймає Верховна Рада і ця політична сила, цей закон Про національний спротив. Послухайте, це ж чистий піар! Національний спротив не на людей треба перекладати, а на збройні сили, яких одягають, взувають, навчають. Генеральний штаб має мобілізаційні плани, вони завжди були. Мобілізаційні плани, де розписано кожному, що, де робиш, де ти прописаний, куди йдеш, у які частини?

До 2005 року я сам підписував ці мобілізаційні плани всієї країни, але Генеральний штаб – головний генератор. Служба безпеки, поліція, (тоді міліція), прикордонники – вони всі підпорядковувалось одному мізку – Генеральному штабу.

Ми зараз створили систему управління, яка набагато гірше і нефункціональна, ніж вона була до того. Тому що в усіх країнах світу, якщо йде воєнна загроза –  спрощується вертикаль командування. У нас все це розмите. Перекладена відповідальність на місцеві адміністрації, що вони повинні формувати батальйони територіальної оборони. З точки зору військового мене жах інколи бере, тому що подивіться на нашу Раду національної безпеки, подивіться на наш парламент. Ви там багато знаєте кадрових офіцерів стратегічного рівня, не тактичного, а стратегічного? Ви розумієте різницю?

Далі, стосовно заводу «Іскра». «Іскра» – це наш флагман створення радіолокаційних станцій. Ми зараз при реформі «Укроборонпрому» хотіли один напрямок створити – це радіостанційна техніка. Ну, ВПС, військово-повітряні сили, протиповітряна оборона – якщо ти не маєш радарів, якщо ти не маєш можливості оцінити обстановку…

Завод «Іскра» зараз зупинився, тому що Міністерство оборони згідно повідомлення, відмовилось від державного замовлення, воно скасувало державне замовлення…

Ви розумієте, що відбувається? Це замість того, щоб конкретно знати, хто відповідає за танкобудування, ракетобудування, суднобудування, літакобудування, створення нашого національного гелікоптера.

Нам зараз треба знову стати на одне коліно перед тими, хто вміє це робити і робити стратегічні програми. Звертатися до наших західних партнерів.

Хто нам запропонує, якщо ми самі не сформуємо на папері те, що нам конкретно потрібно? В цьому величезна проблема.

Оце невігластво  як мантри читаються: «ну ми не бачимо на кордоні цього». Це ж все зневажає нас в очах агресора. Якщо він бачить, що жертва легка, ми його провокуємо на здобич.

За чию кандидатуру Ігор Смешко віддав би голос на виборах?

8. 00:55:41

00:56:34

Запитання: Ми тут говорили про створення якоїсь національної єдності. І у вас, умовно уявимо ситуацію, у вас є можливість висунути лідера національної єдності. Як скромна людина, ви не можете назвати себе, ви маєте назвати когось іншого. Кого б ви назвали? Просто прізвище.

Ігор Петрович:

Повірте мені, я б ніколи не висунув свою кандидатуру на посаду президента на минулих виборах, якщо б я бачив, під кого мені стати як кадровому офіцеру. Я ж не політик, я кадровий офіцер. Я не обирав двох президентів, двох верховних головнокомандуючих, яким я служив. Народ України їх обирав! Я чесно служив їм як офіцер, і народ обирав мені цих верховних командуючих. І я повинен сказати, я поважав їх. Повірте мені, у мене були свої питання, але я дуже поважав їх. Зараз, якщо б була можливість…

(Запитуючий перебиває): Ви не бачите жодного політика?

Ігор Петрович:

Я вам щиро відповідаю. На цей час не бачу. На жаль, не бачу. І це знову проблема партій. Якщо б у нас були дійсно ідеологічні партії. Там потрібно готувати таких людей. Ми ж зараз бачимо тільки популізм. Я, припустимо, не вірю, що можна з однієї партії перейти в іншу, потім в третю, і так спокійно сказати – нічого страшного. А ідеології? А принципи? – Ну, які принципи? Сформуємо принципи під час розмови…

(про Гриценка)

Ми свою стратегію виклали. У нас в програмі записано, що потрібно робити. Ми радо об’єднаємося зі всіма, хто нашу ідеологію сповідує. Демократію у всіх країнах світу, історично подивіться, будували консерватори. Потім вони лібералів навіть запрошували, бо потрібно, щоб хтось контролював консерваторів.

Створення сильної армії залежить тільки від України.

9. 00:58:26

Питання: Рано чи пізно українсько-російські стосунки завершаться повномасштабною війною.  Хотілося б почути  професійного розвідника, людину, яка в спецслужбах все життя пропрацювала почути, ніж мою скромну історичну думку. Так от, закінчиться це повномасштабною війною чи ні, буде залежати від того, наскільки ми сильно збудуємо армію. І якщо ми не будемо рухатись у створенні армії, це не завершиться для нас трагедією?

Ігор Петрович:

Ви маєте абсолютну рацію, що залежить на 90% від нас. Перше, це економіка. Тому що у нас ніколи не буде сильної армії, якщо ми зараз не відновимо економіку, яка базується на розвинутій індустрії, на глибокій переробці. За сировиною – ми найкраща в Європі країна. Ми що творимо? Ми продаємо все за безцінь! У нас скоро може бути голод… Всі аналітики ЦРУ говорять, що через 10-20 років буде величезна проблема! Ми зібрали більше 100 мільйонів урожаю. Цей урожай, ми його переробили? Ми додану вартість зробили у 5-10 разів?

Ми відкрили свій ринок, ми повністю, вибачте, роздягнулися. Чому ми дозволяємо Китаю йти на наш ринок?  Ви пам’ятаєте 20 років тому з чого починав Китай? Він сказав: ви хочете прийти до нас на наш ринок – технології! У нас – по вашим технологіям будуємо, а ви будете отримувати від нас товар.

Сполучені Штати зараз один трильйон в боргу перед Китаєм, за те, що вони їм ширпотреб та все інше поставляють.

Чому ми цього не робимо? Чому ми лібералізацію провели перед тим як відновити індустріалізацію? Кращі нобелівські лауреати приїжджали сюди – професор Майєр двічі виступав на Ялтинській конференції і він говорив: Що ви робите? Декомунізація і деіндустріалізація – це ж не одне і теж! Ну, провели ви декомунізацію, а деіндустріалізацію навіщо ви робите? Ви ж робите себе країною третього світу і придатком!

Міжнародний валютний фонд нам взагалі непотрібен, ми можемо все сплатити. Одна тільки контрабанда – і забудьте про Міжнародний валютний фонд!

Провели засідання РНБО, все зробили і подивіться, що? Ну, очевидно, контрабанда отримала нового очільника…

А це все – основи для міцної армії. Кожний наш військовослужбовець, а у нас, кращі професійні воїни історично – це була краща частина імператорської армії, краща частина радянської армії! Але ж треба, по-перше, соціально-економічні гарантії. Обіцяли – виконай! Дай європейську платню! У нас прекрасні солдати, прекрасні офіцери – забезпечте їх озброєнням і технікою!

Оці речі – економіка, рівень життя населення і армія – нерозривні! Ми можемо мати саму потужну і сильну армію в Європі! Повірте, всі будуть у черзі стояти, щоб нас запросити до свого союзу.

Ми це все можемо зробити. Не треба красти, не треба розкрадати наші величезні запаси природні, які є. Не треба народ доводити до того, що він за гречку і за 200 гривень має йти і голосувати, щоб просто прожити. Ви повірте, я багато разів говорив, візьміть, але голосуйте серцем і головою.

Чітка відповідь і порада українському керівництву і дипломатичному відомству про ультиматуми путіна і росії.

10. 01:02:20

Питання: Ігорю Петровичу, називаємо речі своїми іменами. Путін хоче одно Путіна і росіїго, щоб НАТО тут не було. Чітко, однозначно, він це дав зрозуміти. Президент Зеленський також зараз перейшов у ультимативну форму. Насправді, мене це радує. Тільки його ультиматум полягає в тому, що: «НАТО, ви нас берете чи ні?» Як ви думаєте, не спроста пішла така риторика? І якщо в кінці кінців він вийде перед народом і каже : «нас не беруть, як би ми не хотіли, значить, все-таки йдемо за сценарієм позаблокового, як з самого початку зароджувалася незалежність України. Чи вирішить це нашу проблему? Дякую.

Ігор Петрович:

В «Українській правді» був блог перед новим роком. Він має назву «Без безпеки України немає безпеки Європи». Там викладено другий варіант, про який ви говорите. Теоретично: ну добре. Віддавайте Крим. Віддавайте окуповані території. Віддавайте нам повний контроль над територією. До речі, поговоримо про компенсацію, вибачте…

Далі. Будапештський меморандум. Якщо так станеться, от завтра ви говорите, що вам потрібні міжнародні гарантії, що ми не будемо членом НАТО. Давайте нам міжнародні гарантії, що Будапештський меморандум на майбутнє спрацює. І всі ядерні держави, якщо ви тільки перейдете наш кордон, прийдуть нам на захист.

І ще.  Ви хочете, щоб ми в НАТО не вступили? Без проблем. Але НАТО — це єдиний в Європі Союз, з яким ви рахуєтесь. Давайте додатково приєднаєм його до Будапештського меморандуму. Якщо буде нова агресія, він – НАТО також виступить на нашому боці. І тоді, ну добре – нейтральний статус. От на таких умовах – нейтральний статус! Теоретично, ми можемо сідати і розмовляти…

 

Потрібно обирати сферу, до якої ти готовий. Парламент треба перезавантажувати. Необхідність створення сильного уряду.

11. 01:04:33

Питання: Я вже неодноразово говорив і в цій студії також, і в інших ефірах про те, що загроза великої війни з Росією абсолютно реальна. Чи буде це повномасштабне вторгнення, чи буде це нанесення локальних ракетних ударів по об’єктам критичної інфраструктури, чи буде це спроба локальних ударів, скажімо так, з намаганням віджати частини іншої території, скажімо так, розширити лінію фронту на Донбасі, чи зайти в Херсонську область і, скажімо так, забрати Каховське водосховище. В таких умовах, коли країна перебуває в дуже складному і небезпечному становищі. Ви згадували про те, що президент і взагалі нація повинна об’єднатися. Ми з вами об’єднаємося. Всі націонал-патріотичні сили об’єднаються. Президент мав би зібрати всіх за круглим столом, покликати всіх, спитати, що робити разом і як цьому протистояти. Замість того ми бачимо те, що відбувається сьогодні. Все йде на розкол суспільства, на розподіл суспільства, на абсолютно внутрішню дестабілізацію, яка робиться власне руками нинішньої влади, що безумовно грає на руку Кремлю і чим він обов’язково скористається раніше, пізніше, якщо до цього дійде. І от у мене просто питання, я не можу дати розуміння, чому президент вступає саме так. От як ви думаєте, він сам по собі такий? Чи це Єрмак? Чи це ті, хто навколо нього? Чи це ті кроти без імені, про яких ми з вами сьогодні згадували? Тому що для  мене неадекватність цієї ситуації, як для патріота і державника, просто не налізає на голову.

Ігор Петрович:

Я думаю, що всі люди щиро бажають мати досягнення в певній сфері діяльності, але ж треба вибирати сферу діяльності, до якої ти готовий. Готуватись до цього, щоб іти в президенти. Безумовно, потрібно, щоб і партія була за тобою, і кадровий резерв був. Тому що ти приходиш, і ти повинен з першої хвилини розставити на ключові посади. У тебе повинна бути стратегія, тактика дій, що ти хочеш. Очевидно, що діючий президент нічого цього не мав. Я дуже сподіваюся, що він розумна людина, і у нього шанс останній залишився. Абсолютно. Він відсікає минулі невдачі, і розуміє, що треба спиратися на професіоналів і національно-патріотичні кадри. І очевидно, він повинен зрозуміти, парламент треба перезавантажувати, дати можливість створити уряд національного порятунку із професіоналів. І він залишиться як гарант Конституції до наступних виборів, і увійде в історію як людина, яка змогла переламати себе всередині, піти навіть проти себе, проти «друзів» своїх. У нього два виходи.  Мене питали, за кого голосувати в президентському другому турі. Я сказав: «У першому турі голосуйте серцем і головою, у другому за найменше зло».

#textbase

#казахстан #китай #росія #війна #Будапештськиймеморандум #влада #НАТО #дипломатія #спецслужби #оборона #економіка #заводіскра #національнийспротив #зброя #міцнаармія #ескалація#

#Смешко #СилаіЧесть #Україна