Ми залишилися сам на сам із російським військовим монстром, – Ігор Смешко

У передсвятковій студії UKRLIFE.TV екс-глава Служби безпеки України, генерал-полковник, доктор технічних наук, лідер партії “Сила і честь” Ігор Смешко підбив підсумки 2018 року та зробив передбачення на 2019 рік,

20 дек. 2018 г.

«Чим відрізняється політик від аполітичних професіоналів?»

00:00:17

Ведуча:
Сьогодні просимо всіх підводити підсумки минулого року і, звичайно, будувати прогнози на майбутнє.
Тому одразу перше, що я роблю, передаю вам слово.

Ігор Петрович:
На жаль, хотілося б, щоб наслідки цього року були набагато кращими, ніж вони є. Але, слава Богу, ми вистояли. Я дуже сподіваюся, що рівень політичної культури в нашому народі змінився на краще. Тому що не все можна прочитати в книгах, не все можна вичитати навіть в аналогах історії. Деякі частини народ, як політична нація, повинен пройти на власному досвіді. Я дуже хотів би, щоб ми винесли уроки, особливо, наближаючись до нових президентських і парламентських виборів, про те, що треба дивитися на кандидатів, яких ми обираємо.

Треба представити, з якої він родини, як він вчився, які книги читав в дитинстві і, можливо, які дивився фільми. Що він зробив в житті корисного або в науці, або в службі, або в реальному секторі економіки. Де він власною працею, або фізичною, або науковим мисленням зміг досягти речей, які дали йому визнання?
І дуже хотів би, щоб в наступному році наші глядачі зрозуміли, що треба відрізняти це особливо в органах влади, для того, щоб ця влада піклувалася про громадян, щоб вона була, по-перше, професійна, і професійно керувала державними справами і забезпечувала зовнішню внутрішню безпеку, повагу до прав громадян. Повинні бути висококваліфіковані аполітичні професіонали, поєднані з моральними політиками. Є дві величезні різниці між цими двома категоріями.
До речі, це не наш досвід, це було описано ще в п’ятому-четвертому сторіччі до нашої ери давньогрецькими філософами. Чим відрізняється політик від аполітичних професіоналів? Політик повинен слугувати інтересам громади, яка його обирає, і відрізнятися глобальним баченням світу, баченням свого народу, своєї маленької соціальної версти населення, яке його підтримує, в глобальному вимірі, у вимірі з сусідами, з країнами. І він, по-перше, повинен передбачувати події, давати ідею сталого розвитку держави, комуни своєї – в світ, який оточує, в реальних умовах внутрішнього і зовнішнього виміру. Причому він повинен передбачати ці події і вести за собою тих людей, які йому довірили політичну владу. Але, крім цього, він повинен дуже добре розбиратися в людях. Якщо він висуває і пропонує до влади людей – він несе за них персональну відповідальність.
Люди, які переходять від одної політичної сили в іншу. Я багато прожив на Заході в діючих демократіях. Я не пам’ятаю, щоб я бачив там серйозних політиків, яким довіряють люди, які змінили більше, ніж одну політичну силу.
Буває в житті таке, але це виняток. Як правило, політик повинен слугувати ідеї і об’єднуватись навколо ідеї. Що таке політичні професіонали? Це державні службовці, це військовослужбовці. Це люди, яким по закону заборонено займатися політичною діяльністю. Вони служать своєму фаху. Вони кар’єрно зростають по драбинці до найвищих щаблів, але вони не політики. І дуже важливо, щоб наш народ нарешті зрозумів, що треба захищати аполітичних професіоналів, як це в сталих демократіях, всередині органів влади. Якщо ми хочемо мати інституційну пам’ять, сталість державних органів. Аполітичні професіонали слугують не конкретному політику, вони слугують Конституції, законам і захищають загальнонаціональні, а не вузькопартійні інтереси. Я дуже хотів би, щоб більше прийшло в політику людей, якраз аполітичних професіоналів і вони трошки додали професіоналізму нашим державним органам влади і повернули керованість нашій державі, яку, на жаль, за минулий рік ми ще більше втратили.

Справа Савченко і пряма загроза національній безпеці

00:05:42

Ведуча:
В цьому році Надія Савченко, людина, яку визволяли із тюрми в Росії, опинилась в тюрмі в Україні. Тут ми вже не чуємо так багато про неї, як чули про неї в Росії. В цьому є певний парадокс. Зараз її звинувачують в державній зраді. На сьогодні продовжуються суди, але так до кінця нічого не ясно. Нічого не стало публічним. Багато експертів говорять: «а де ж тоді люди, які готували цю зраду з нею?».
Інший випадок – це журналісти і Аркадій Бабченко. Теж нічого не ясно. Вже скільки було сказано про те, що все вже ясно, хто ці люди, що вони роблять. Купа відомих журналістів опинились під прицілом Москви. І знову нічого не ясно…
Багатьом людям хочеться, аби ця ситуація стала зрозумілою. Скажіть мені, чи це нормально, коли нам кажуть: «суди продовжуються, треба час…», чи нам потрібні якісь публічні кроки, щоб все пояснити людям?

Ігор Петрович:
Ви маєте рацію, що це ненормально. Більше того, це пряма загроза національній безпеці України через її внутрішню складову. Якщо влада, і це ми, на жаль, повертаємось до початку нашої розмови.
Якщо влада демонструє непрофесіоналізм в роботі органів державної влади, а тут йдеться про правоохоронні органи і, можливо, частково спецслужби. І вона дає можливість нашому зовнішньому опоненту і агресору на сьогоднішній день просувати тезу про те, що ця нація не здатна до утворення держави. Це хаос.
І в цьому проблема. То, безумовно, це пряма загроза національній безпеці України. Взагалі, спецслужби, правоохоронні органи, в таких випадках їхні критерії роботи – це відкриті судові слухання, в яких більшість населення України пересвідчується, що злочини мають невідворотність покарання і що влада не використовує силові органи і правоохоронні для політичних розборок в своїх власних політичних інтересах.
Ви, безумовно, поставили дуже правильно запитання, як можна людину, яка фактично стає героєм України, яка спочатку політичною владою розкручується до національного героя і потім раптово вона стає злочинцем. Причому стає злочинцям без судового процесу і без доведення це в суді. В моїй практиці було багато випадків, коли ми фактично знали, хто скоїв злочин.
Я вам навіть приведу приклад затримання Пукача по справі вбивства Георгія Гонгадзе. Фактично ми знали роль Пукача ще з часу, коли я прийшов в Службу безпеки у 2003 році, але знати і покласти на протокол свідчення, які будуть достатні в суді для того, щоб це зробити, це ж величезна робота, оперативно-розшукового слідчого. Ніхто не піарився в ті часи, тільки фактично в грудні 2003 року вдалося, вже був Майдан, вже була зміна влади, три офіцера кримінальної розвідки Міністерства кримінальних справ погодилися, з якими наші оперативні працівники співпрацювали майже рік.
Вони забезпечили їхню роботу, вони з МВС пішли в інші структурі, забезпечили, дітей, влаштували їх. Фактично все робили для того, щоб вони дали письмові покази під протокол стосовно Пукача. І під час першого затримання у нас не було на руках цих протоколів.
Ми вимушені були його відпустити. Але вже коли отримали ми в грудні 2003-го, це й дало новій владі досить швидко дивитися далі. Тобто є своя технологія роботи.
Якщо цього нема, якщо нема доказів, підтверджуваних, не можна робити такі заяви. Не можна робити речі, які мають резонанс загальнонаціональний і зовнішні навколо країни, показуючи, що система хворіє, правоохоронна, і не здатна довести до кінця справу. І дуже важливо розрізняти дві складових.
Професійну і політичну. Професійна складова – це вирок в суді. Це спокійна, тиха робота, де швидко відбувається затримання, швидко судовий процес, і люди бачать – зло покаране, є невідворотність покарання.
Те, що ви зараз говорите, на жаль, це знову ж таки удар по національній безпеці, як всередині, вона створює у народу ще більше недовіри до органів влади. І назовні воно дає можливість нашим ворогам зовнішнім робити антипіар країні, як країна, яка не сталася. Вона не здатна створити діючі органи влади в країні.

Більша частина РНБО України ніколи не служила у ЗС
00:11:38
Ведуча:
Ще одна важлива ситуація – це ситуація у Керченській затоці. Почну з вчорашнього інтерв’ю пана Турчинова, де він казав, що «ми готові в разі чого підірвати Керченській міст». Як ви вважаєте, на що вони реагують? Які фрази для ворога мають значення? Як ви розцінюєте цю заяву?

Ігор Петрович:
Ви знаєте, вчора один із членів Політради нашої скромної політичної партії «Сили і Честь», СІЧ, він кандидат юридичних наук, він довгий час працював в Національному інституті стратегічних досліджень Сергій Дрьомов. Він мені прислав відповідь Міністерства оборони, на його запит, яка кількість членів Ради національної безпеки і оборони нашої служила в Збройних силах, має військову освіту, або є офіцерами запасу. Я коли прочитав цей список, я не звертав на це уваги, мені стало страшно.
Фактично, більша частина членів Ради національної безпеки і оборони наша ніколи не служили навіть строкову службу в Збройних силах. Вони не мають навіть паралельної воєнної освіти, як офіцера запасу. І взагалі не розуміють, що це таке.
І чомусь вважають, що хірургом не можна прийти з вулиці, взяти людину і покласти на операційний стіл. А військовими справами – можна займатись непрофесіоналам, цивільним людям займатися такими речами.
Мені довелось працювати з такими секретарями Ради національної безпеки в свій час, як Володимир Павлович Горбулін, як генерал армії Євген Кирилович Марчук. Я пам’ятаю, що таке була будь-яка заява секретаря безпеки, як вона готувалась.
І взагалі, за кожним словом, за кожною крапкою, це була величезна робота відомств, де все вивірялося, виважено робилося. Зараз ми знаходимося в стані війни. Захід не хоче помічати цю війну, і не хоче, щоб ми називали війну війною, тому що центр Європи, початок війни, це фактично початок Третьої світової війни.

Захід не хоче і не буде воювати за Україну. Про чотири складові державної сили.

00:14:35

Не хоче Захід воювати, і він не буде воювати за Україну, і солдати НАТО не будуть воювати за Україну. Ми маємо справу з ядерною державою. Потенціал Збройних Сил, якого особливо ядерний потенціал, це другий потенціал в світі.
Армія, ну візьмемо бюджет, 46 мільярдів доларів в рік тратить Росія на свій бюджет. Подивіться на політичну карту світу, яка проти нас стоїть. Факт є той, що ми один на один опинилися проти військового монстра, який веде Збройні Сили проти нас.
Військово-морські сили Росії, а до цього треба додавати військово-повітряні сили. Сам факт проходу наших кораблів, так, це дійсно море спільне, згідно діючого договору 2003 року. Але чи можна військовою силою зараз нам довести, що це також наше море? У держави, знову не втомлююсь повторювати, є 4 складові державної сили.
Економіка, військова, політико-дипломатична, інформаційна. На сьогоднішній день ані економічна, ані військова у нас не є співмірна з агресором. Ну, військова людина будь-яка вам скаже, що якщо у вас є ескадрон кавалерії, а проти вас дві танкових дивізії, які вкопані, пристріляли перед собою театр військової операції, то ви не атакуєте цим ескадроном.
Ви ведете розвідку, ви нарощуєте свої сили, ви готуєтесь для конкретного противника з конкретним озброєнням, з технікою до введення або оборонної, або наступальної операції. Будь-яка наступальна операція зараз, ну, це нонсенс. Дві частини – дипломатична і інформаційна.
Це те, де ми зараз маємо моральний авторитет, правду за нами, міжнародне правове поле на нашій стороні. От тут треба атакувати. Чому до цього часу ми не вийшли з договору про Азовське море? Чому не повернулися під Конвенцію про міжнародне право 1952 року, згідно з якою автоматично ми позбавляємо Росію говорити, що це її внутрішнє море?
Фактично я декілька років про це говорив. Друге – атакувати Росію. Чому знаходиться Росія в Дунайській комісії? Ця річка не протикає по території Російської Федерації. Ми також підняли питання про те, щоб закрити проливи для Чорноморської держави, яка цинічно порушує міжнародне морське право.
Є Міжнародна морська організація. Підняти питання. Конференції є для цього.

Це знову інформаційна атака. Ви думаєте, що всіх західних країнах стовідсотково підтримують точку зору України? Вони і не знають цю точку зору. Те, що політики і дипломати розмовляють, це не значить, що люди здебільшого дуже мало знають про Україну там.
Ось де треба атакувати. І нарощувати свої збройні сили. Треба стратегія побудови наших збройних сил.
Ми знаємо, хто у нас зараз агресор. Ми знаємо конфігурацію сухопутних сіл, ВПС і ВМС. Ми повинні адекватно, системно нарощувати свої, щоб в оборонній операції, якщо агресор піде далі, ми змогли завдати такий удар, який був би далі неспівзмірний з можливістю підтримки населенням агресора продовження бойових дій проти України.
Економіка. Економіка це перш за все. Треба піднімати економіку.
Ми фактично знаходимося в стані війни вже більше чотирьох років. Ми весь час чекаємо, поки Міжнародний валютний фонд і вся політична наша тусовка тільки про це говорить. Цей Міжнародний валютний фонд дає нам тільки на що? На проїдання, на підтримання курсу? А де стратегічне бачення моделі економіки України? Як запустити реальний сектор виробництва? Як зберегти ті високі технології, які в нас є? Тут ми таку тему піднімаємо.
Я коли читаю, що півмільярда доларів видають на турбіну для нашої гідроелектростанції, китайському виробнику, в той час як Турбоатом у нас – світового рівня підприємство в Харкові – 4,5 тисячі працівників, це для них п’ять років завантаження. Півмільярда доларів. Я коли читаю, що завод «Океан» приватизований, приватизований як? Це найбільший сухий док в Європі.
Свій причал там. Яким чином це відбувається? Коли говорять, що держава неефективний власник, вибачте мене, подивіться кількість державної власності у США, у Британії, у Німеччину, у Франції, у індустріальних держав. Від 20% до 30% державна власність.
В нас вона вже менше 10%. І ми продовжуємо розкрадати те, що належить нації, а не цьому політичному коаліції в уряді, яка зараз знаходиться. Тобто, на жаль, ми маємо сьогодні величезну проблему.
Я б сказав, ця проблема перша – це втрата керованості державою з боку дуже непрофесійної політичної сили, яка знаходиться при владі. Друге – це криза самої політичної системи. У нас на сьогоднішній день нема жодної партії, заснованої на ідеології і демократії.
Для того, щоб система при демократії працювала, потрібно, щоб їх було якнайменше дві. Одна консервативно, одна ліберально напряму. Але обидві ці партії повинні сповідувати, що, по-перше, три гілки влади повинні бути розділені.
Економічна політика і модель економіки повинна бути направлена на побудову більше половини громадян середнього класу. Якщо нема більше половини громадян середнього класу, то це високо оплачені службовці, лікарі, вчителі, військовослужбовці, висококваліфіковані працівники, малий і середній бізнес. Якщо нема більше половини, то демократичні інститути влади не працюють.
Тому що серед люмпенізованого суспільства не можна створити демократичні норми. Люди думають, як вижити. Вони не думають, як зробити більше ефективні органи управління.

Далі, треба ж розділити в органах влади, повертаємось, а політичних професіоналів і маленьку частинку тих політиків, яких вибирають. Причому політики – це не ті, хто дають консультації політичні чи політологи. Чи, припустимо, ми зараз з вами розмовляємо на політичні теми, це не значить, що я став політиком.
Я ніколи не обирався до жодного органу влади по квоті політичної партії. Я ніколи не призначався на посади в органи державної влади по квоті політичної партії. Фактично, яскравий приклад аполітичного професіоналу. І більшість таких – це 90% в органах влади. Але якщо приходять політики, і вони починають цю вертикаль руйнувати, вимивати аполітичних професіоналів і виставляти політпризначенців, які служать не нації, не Конституції, не законам, а політичній силі, ми тоді будуємо те, що в нас є. Перша стаття Конституції говорить – демократія. Насправді у нас є автократія, кланово-олігархічна система, де вона використовує тільки процедури демократичні для приховування своєї авторитарної суті.
Фактично, на сьогоднішній день, я б сказав, можу вже це сказати, що наші політичні сили, десь починаючи, особливо з 2005 року, вони всі мріяли про систему влади, як у нашого головного опонента, як в Росії. Вони б хотіли мати, просто народ інший. Цей народ не дозволяє, тому і два Майдана вийшло.
Але ніхто ще не приступав до будівництва демократичних інститутів влади в цій країні. І навіть нема жодної партії, яка б дала програму. Зараз ми йдемо на вибори.
Вибори президента, а потім будуть вибори в парламент. Наші кандидати в президенти, вони розмовляють про те, як вони бачать, що вони хочуть будувати? Державотворчі елементи.
А здебільшого, ми весь час чуємо критику минулого і критику влади. Але ніхто не сказав стратегія, причому ця вона повинна на пальцях була, стратегія, що ми будемо робити в зміні політичної системи влади. Що ми будемо робити в створенні дій незалежних трьох гілок влади. Які закони потрібно прийняти, щоб було, наприклад, кримінальне покарання виконавчої гілкою влади, якщо вона пробує підняти перед себе законодавчу чи судову гілку влади.
Подивіться на США. Що відбувається там, коли президент зняв директора ФБР, і є підозра, що він зняв його з політичних мотивів для того, щоб запобігти розслідуванню.
До цього часу він ходить під загрозою імпічменту. Оце створені інститути. У нас ніхто до цього ще не приступав.
І модель економіки. Яку модель економіки ми хочемо будувати? Весь час жити на траншах МВФ? А реальний сектор виробництва? Дуже гарно сказав Райнерт – норвезький економіст, який написав блискучу книгу. Книгу теж люблю повторювати.

Він написав книгу «Чому багаті країни стають більш багатими, а бідні більш бідними». Він абсолютно правильно сказав, що ті країни, які вимагають відкритих кордонів для ринку, вони ж спочатку свої кордони тримали закритими, вони процес індустріалізації пройшли, вони мають високоякісну продукцію з собівартістю низькою і їм потрібні ринки. Але якщо відкрити свої кордони, коли ви руйнуєте свою складову реального сектора економіки, то у вас нема шансів жодних.
Просто жодних. Ви з другого ряду країн – в третій сектор тільки будете переміщатися, будь-яка країна, поважаючи себе, вона диференціально до цього підходить і вона не руйнує свій реальний сектор економіки. Йому гарні слова належать також. Ви ж не плутайте декомунізацію, деіндустріалізацію. Де у нас програма стратегічна бачення уряду, як зберегти нас, як індустріальну державу?
Навіть Росія сусідня. В неї біля декілька десятків брендів автомобільної промисловості західних зразків. Збирають автомобілі, роблять частини запасні. Де у нас це? Якщо ми отримуємо зовнішнє запозичення, то це зовнішнє запозичення не на проїдання треба пускати. Дуже гарний приклад: після Другої світової війни Японія розбита вщент. І, до речі, Південна Корея.
Що вони попросили? Вони просили не кредитів. Вони попросили старі технології у розвинутих країн, у Сполучених Штатів, перш за все. Вони отримали старі технології, навіть радіоприймачі часів Другої світової війни і колосальний ринок Азії. Вони дуже скоро заполонили ринок дешевими товарами і далі розвивали ці технології, а потім вони обігнали Сполучені Штати. Вудочку треба просити, технології просити, створювати реальний сектор виробництва. Ми аграрна країна, прекрасна аграрна, одна третина чорнозему світу в нас.
Ми пишаємося тим, що ми виходимо все на більший тоннаж зернових. Але банківська система, де стратегія уряду, яка б дала довгі, дешеві кредити для того, щоб ми змогли робити тут переробку? Уряд повинен стимулювати, але для цього потрібно системне бачення, що ми хочемо будувати. І, очевидно, що інші потрібні бути в уряді представники від політичних коаліцій, які, очевидно, є професіоналами в цій галузі.

Росія піде так далеко, як ми дозволимо
00:29:33
Ведуча:
Як ви вважаєте, чи збережемо ми Азовське море? Як далеко піде Росія

Ігор Петрович:
Росія піде так далеко, як ми дозволимо їй піти. Вистоїмо, тільки, якщо Україна зможе зміцнювати економіку, військову складову, політико-дипломатичну, інформаційну. Іншого не дано.
Майже у всіх країнах під час війни рівень корупції падає.
Я про європейські країни. Я не говорю про країни нерозвинуті.
В нас цей показник виходить на перші складові. Навіть бюджет Міністерства оборони, в Сполучених Штатах бюджет на 99% відкритий. Наш бюджет закритий.
Яка мотивація закриття бюджету? А можна у час війни відкрити бюджет? А що там захищати? Ви не путайте те, що ми можемо випробування робити якогось озброєння, яке ще не прийнято навіть на озброєння. Все, що в нас озброєння є, це часів Радянського Союзу. Вся номенклатура, де воно лежало, що є, це все було в Москві. Москва знає все до… Ну вона не може не знати скільки в нас зараз три складці злетіли на повітря. Що закривати? Це перше, що нема в Сполучених Штатах військової таємниці.
Вони навіть відкривають інформацію про те, скільки вони коштів виділяють на закупку іноземної техніки для дослідження і створення проти-засобів. Все відкрито практично. Там автоматично йде повний аудит, закупівлю. Ви все це можете побачити. Воєнний аташе, який знаходиться в Вашингтоні, йому не треба з кабінету виходити. Він все знає, він зайшов в комп’ютер і повну інформацію отримує з цього приводу. Ми монополії створили. «Укроборонпром» — монополія. Закритий бюджет. Політична сила контролює всі призначення. Але як Ви будете боротися з корупцією? Системи контролю трьохрівневі у нас не існує.
Перше — це система контролю. Це з боку виконавчої гілки влади. Президент навіть теж її не має. У нас всі президенти, вони вважали… Ну перші два, вони якраз хотіли створити систему, але важко йшло і більш-менш створили. Інші з 2005 року, вони взагалі цим не займалися. Вони думали, що вони поставлять свого керівника на правоохоронний орган. А цей керівник, він на другий день, як тільки підписали указ, він поза контролем. Він маленький удільний князь в самому відомстві. Парламентський контроль. Де ви бачили цей парламентський контроль? Він є задекларований, але його немає в прописаних нормативно-правових актах, відомств, глибина і параметри цього контролю. Крім того, на Заході це обов’язково високопрофесійні працівники, які по 30-40 років працювали в цих структурах. Там народні обранці приходять і працюють тихо, спокійно, зі збереженням державної таємниці. У нас цього немає. Громадський контроль. Громадський контроль – це будь-хто, ми з вами бачимо стеження, чи ми підозрюємо, що нас прослуховують, ми звертаємося і повинні отримати правдиву відповідь. Але відомство ніколи нам не дасть правдиву відповідь, якщо немає контролю за цим відомством, яку відповідь воно дає і чи вона відповідає дійсності. Тобто, відсутні будь-які елементи, які є в демократичних країнах світу. Отже, ми йдемо до того, що ми жодного дня не жили при демократії. При тому, що у нас перша стаття Конституції – демократія. І ніхто із політичних сил це питання не ставить на повістки дня, навіть зараз з прийдешніми виборами.

Створювати демократичні інститути влади, створювати в законодавстві, в системному законодавстві, такі противаги і покарання, невідворотні покарання за спробу узурпації влади, цим ніхто не займається. Потрібен, до речі, і інший депутатський склад. Ну як ви думаєте, ви візьмете козака з вулиці, якого немає освіти, який скаже, що освіта тут не потрібна. Безумовно, для політичної сили, яка є авторитарно-феодальна, йому потрібні ті, хто будуть натискати на кнопку і не задавати будь-які питання. А закони як приймаються? Закони приймаються, їх не читають. Депутати говорять, ми не могли прочитати закони навіщо. Де ж верховенство права? Без верховенства права яка демократія? Які інвестиції сюди прийдуть, якщо така ситуація в Києві? Приватна власність, ну це основа теж, не буде середнього класу, не буде демократії без захисту приватної владності.
На жаль, це всі питання, які зараз потрібно ставити до політичних сил і партій, як вони в комплексі думають виходити і в кінці кінців будувати демократію, яку дискредитують всі ці роки. Слово демократія дискредитують, не розуміючи, що ми жодного дня при ній не жили. Ми фактично вибудовували авторитарну систему управління на кшталт російської, тільки народ у нас інший. Він двічі виходить вже на Майдан. Він просто інтуїтивно розуміє і він ніколи не прийме автократію. А з іншого боку Майдан не може будувати, він може зупинити диктатуру, але він не може будувати демократію. Потрібні партії, засновані на ідеології, які б дали стратегію, тактику і підібрали, це дуже важливо для політичної партії, підібрали команду. Команду тих, хто здатні, хто об’єдналися не з лідером блоку чи партії імені такого, а вони приходять або вони сповідають консервативну ідеологію. Консервативна це – давайте все ж таки жити з урахуванням традицій конкретного народу. І дуже обережно ламати щось, поки ми не знаємо, що ми хочемо будувати. Ліберали навпаки говорять. Припустимо, як в Японії, ми говорили 45-ий рік, уряд перший японський, після краху, вони зібралися і вони на місяць зібрали кращих вчених. Вони подивилися, що в світі є саме краще в сфері економіки, в сфері державного будівництва, в сфері політичного будівництва. Японія ж ніколи демократично не була до того і взагалі це не їхні історичні традиції. І після того, як вони затвердили цю програму державну, 12 років ця програма, мінялися уряди, а вона один в один виконувалася. З’явилося чудо. Тобто, нам потрібна, по-перше, конструкція законів демократії і далі два варіанти будівництва зі зберіганням кращого, що в нас є, і взяттям кращого з світу. Але обидві ці політичні сили повинні розуміти, які влади розділені в силових структурах, в будь-яких інших структурах, а політичні професіонали захищені. Їм заборонено займатися політичною діяльністю, але не втручайтеся в їхню діяльність професійно. Політик не може втручатися. Часто говорю про те, що міністр внутрішніх справ Німеччини не дасть команду секретарю, професіоналу політичному, принеси мені якусь кримінальну справу, я хочу передивитися. Ніколи руки її не отримає. Це не його прерогатива. Як і міністр оборони Сполучених Штатів не буде звання присвоювати, не буде командирів бригади призначати, це не його прерогатива. Головний військовий радник президента Сполучених Штатів, перший військовий, але він на республіканську партію з’їзди не ходить і на демократичну не ходить. Це ж аксіоми. І ці аксіоми далі, якщо ми будуємо демократію, то як можна приймати тарифи і як можна вести таку податкову політику, щоб знищувати малий і середній бізнес. Це ж антидемократична. Тому що демократія — це критична маса середнього класу. Якщо ви вбиваєте вашу політику вашим бюджетом, вашими законами, значить тоді відверто скажіть: «ми не хочемо будувати демократію, ми хочемо будувати авторитарну систему». І несіть відповідальність.
Краще ж тоді скажіть, що ви монарх. Принаймні, люди знають, що він відповідає за все. Мають право на революцію і мають право голову відтяти монарху за те, що погано.
В нас створили систему, яка по суті є автократією, причому в гіршому, але прикривається демократичними процедурами, щоб відійти від колективної відповідальності. Розмивають відповідальність. Подивіться на правоохоронну систему. У нас скільки є дубляжу органів правоохоронних, їх дублюють. Один і той же напрямок боротьби з, припустимо, з тією ж корупцією. Це ж такого в жодній країні демократичній нічого подібного нема. В правоохоронних органах потрібне чітке розмежування сфери відповідальності. Вони не повинні, конкретно повинен бути відповідальний за конкретні кримінальні порушення і невідворотність покарання.

Наступному Президенту буде важко на посаді, якщо він не зрозуміє фундаментальні речі
00:43:40

Ведуча:
Якби ви писали, який буде наступний рік, то як би ви його описали? Одним абзацом, наприклад?

Ігор Петрович:
Я обережний оптиміст. Я сподіваюсь, що в наступному році буде прорив. В 2009 році мені задали питання кого я буду підтримувати на президентських виборах. Я відповів, що в тій конфігурації, яка зараз є, я нікого підтримувати не буду. Тому що, хто б не переміг, строк його буде менше 5 років. Я і зараз вам скажу, що я не знаю, хто переможе на цих президентських виборах, але президенту буде дуже важко свій термін відбути на посаді, якщо він не зрозуміє, що треба системно реформувати країну. Не імітувати, а реформувати в економіці і в політичній системі. Я дуже сподіваюся, що є вже запит в суспільстві на появу хоча б одної партії, заснованої на ідеології демократії. І тут дуже важлива роль четвертої влади – засобів масової інформації. Люди інтуїтивно, подивіться, скільки не хоче голосувати за нинішніх кандидатів, які є, подивіться, який відсоток в опитуваннях не визначились, або ні за кого із тих, хто висунувся, хоче голосувати.
Пані Бекешкіна, яку я дуже поважаю, показала на прикладі Селянської Партії. Вона показала ріст на 100% підтримки за місяць. І вона каже, ну є професійна етика, але подивіться ж, хто замовляє ці ситуаційні опитування і почитайте контракт на замовлення. Там же в контракті, навіть до шановних інституцій, коли звертається, вони ж пишуть, серед кого опитувати. В Селянській Партії вони оцей ріст зробили за рахунок чого? Вони виключили обласні центри і більшість районних центрів. І звернулися тільки до сільської аудиторії. А потім виглядає, що це національний екзитпол. Подивіться на вік політиків в Німеччині, Франції, Сполучених Штатах.
Ми маємо політиків, які там років 20, він прийшов в Верховну Раду, по одному списку обрався, потім перебрався, по іншому списку обрався. Зараз йому десь 30 років. Молоде фізичне обличчя. Але він же старий політик. А що він зробив? Що він зробив, перебуваючи там? Які закони він запропонував, яких людей підібрав, фахових, які щось зробили – величезний прорив в реальному секторі економіці, будівництво армії і таке інше? В нас же навіть немає політичної відповідальності за цю політичну діяльність, яку створюють. Переходять з однієї організації в іншу, послужив при одній владі в виконавчій, потім в нову коаліцію, в іншу. І молоді вони на вигляд, але це старі політики, які виявилися політичними імпотентами. Можливо, все ж таки, нам треба подивитися на Заході. Можливо, брати в політику людей, які мають досвід, які мають знання. Я вам ще раз до історії, ви знаєте, що я дуже люблю історію. Почитайте Платона «Держава», де він говорив, що прообраз першої республіки, демократії в стародавній Греції все було нормально, поки дві категорії громадян не перетиналися за своїм інтересами і по сфері діяльності. Політикою займалися воєнні аристократи і філософи, вчені і військові. Вони керували державою, але мета їх була ім’я, слава, віддати своє життя, служінню, вітчизні, прославити цю вітчизну. Вони працювали на те, щоб мати прибуток. Вся проблема почалася, коли з першої і з другої частини вони спробували перейти з однієї в іншу, коли аристократи і філософи подумали також отримувати прибуток. І коли люди з касти торговців, ремісників подумали, послухайте, та влада – це ж найкращий інструмент отримати надприбутки. От тоді впала республіка і впала демократія. Ну послухайте, не буває ні із чого щось. Знову процитую римське право, 2,5 тисячі років, де написано: «ви не можете вимагати від людини того, що вона не має». Ну якщо нема в нього, якщо він у молоді роки пішов займатися бізнесом, а не пішов служити в армію. Ну чому, ви думаєте, в Ізраїлі, якщо ти не служив в армії, навряд чи ти політиком станеш. Вони весь час воюють, вони знають, що таке армія і яка армія у них зараз є. Людина, яка йде в 16-17 років служити батьківщині, очевидно, для нього служіння є інтересом, а не прибуток на першому місці. А людина, яка йде займатися бізнесом? Прекрасно, займайся бізнесом, але нащо тобі політика? Ти заточений на прибуток. Причому політика це, знову ж таки, вчені, юриспруденція, серйозна політологія. Вчені, вони своїм трудом, своїм розумом важким, вони нові знання дають. Очевидно, що треба також подивитися, може з іншого треба брати прошарку політиків і тоді очікувати від них якихось результат позитивний.

#textbase #Україна #політика #безпека #влада #професіонали #РНБО #монополія #НАТО #вибори

#UKRLIFE.TV