Ігор Смешко про війну цивілізацій, Майдани, захист Криму та гарантії міжнародної безпеки

Виступ (англійською, субтитри – українською) Президента Центру стратегічних досліджень та аналізу, доктора технічних наук, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, професора, генерал-полковника Ігоря Смешка на конференції Фонду Фрідріха Науманна за Свободу на тему “Безпекова політика України – виклики та можливості”, Брюссель, 4 червня 2015 року:

00:50 – це не лише війна між Україною і Росією – це агресія Росії проти світу, вільного світу. Це війна між двома цивілізаціями; 01:40 – за всю історію існування людської цивілізації лише одна держава відмовилася від ядерного арсеналу, третього за потужністю. Ми навіть не могли уявити, що ця зброя буде нам потрібна;

03:25 – Світ знає, що після двох Майданів громадянське суспільство e моїй країні не потерпить жодного авторитарного режиму, жодної корупції. Тепер давайте поговоримо про корупцію;

03:49 – Ми маємо одну загрозу на нашому кордоні і ще одну – всередині, і ця корупція має своє давнє коріння;

04:25 – Ми повинні робити все одночасно і скрізь, щоб продовжувати боротьбу, реорганізувати збройні сили, які насправді були майже знищені. Я маю на увазі – на стратегічно-управлінському рівні;

04:55 – Це – війна за цінності. На другому Майдані в центрі Києва, я думаю, вперше в європейській історії люди гинули з європейськими прапорами в руках;

05:45 – На мою особисту думку, ще з самого початку ведення міжнародних переговорів про завершення бойових дії на сході України єдиним дипломатичним форматом для цього мав стати формат, що базується на реалізації Будапештського меморандуму; 06:35 – відмова України від ядерної зброї – це найбільша інвестиція у безпеку Сполучених Штатів. Тому що це – 176 міжконтинентальних балістичних ракет з 10-ма боєголовками на кожній, не кажучи про стратегічні бомбардувальники з крилатими ракетами і все таке інше, що було націлене на США;

07:30 – росія дійсно прописала сценарій, більш вигідний для неї, а Захід був неготовий підтримати Україну більше, ніж він її уже підтримував у ті дні;

08:03 – Щодо Криму. Були поради від Заходу не провокувати росіян. Моя думка, яку я відкрито висловлював багато разів: якби ми боролися і протистояли в Криму – зараз не було б тих проблем на сході України, які маємо зараз;

09:20 – Демократія наблизилася до кордонів з росією. Російський уряд боїться цього. Ми всі повинні думати про довгострокову перспективу…

10:00 – Це боротьба між двома цивілізаціями. Ми повинні були прокинутися і почати реагувати набагато швидше;

10:20 – про трагедію з МН17, розслідування та російські фейки;

13:40 – про перший та другий Майдани, членство України в ЄС та в НАТО;

14:40 – Якби Україна була членом Європейського Союзу – ЄС був би виробником продовольства номер один у світі. А наразі – ні. І з ресурсами України, якщо говорити про військово-промисловий комплекс, ми можемо виробляти авіаційну техніку, міжконтинентальні балістичні ракети, ракети-носії для супутників, супутники, електроніку, найкращі транспортні літаки “Антонов”. Але бізнес є бізнес, і ми це розуміємо, і нам також потрібні інвестиції…

15:35 – Європейські інвестиції для нашого спільного розвитку, але це – довгостроковий період. І, нарешті, що, на мою думку, нам потрібно – потрібне розуміння того, що ми боремося за нашу і вашу свободу. Ми – європейці, ми повинні розуміти, що, можливо, настав час для плану Маршала для України, найбільшої за територією європейської країни. В Україні буде майбутнє євроатлантичної цивілізації, якщо ми продовжимо свій шлях і будемо розвиватись мирним еволюційним шляхом, іншого шляху у нас немає…

Повний текст виступу Президента Центру стратегічних досліджень та аналізу, доктора технічних наук, Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, професора, генерал-полковника Ігоря Смешка на конференції Фонду Фрідріха Науманна за Свободу на тему “Безпекова політика України – виклики та можливості”, Брюссель, 4 червня 2015 року

Генерале Смешко, я хотіла б запитати Вас про те, що на додаток до звичайної корупції для задоволення особистих інтересів за часів екс-президента Януковича, військові та силові структури також були глибоко просякнуті корупцією. Як ви оцінюєте сьогоднішній ризик диверсійної та терористичної загрози?

Генерал Смешко: Дуже дякую. Перш за все я хотів би додати кілька слів до того, що ми обговорювали раніше. Мої дорогі друзі: це не лише війна між Україною і Росією – це агресія Росії проти світу, вільного світу. Це війна між двома цивілізаціями. Два Майдани в Україні стали справжнім шоком для нинішніх лідерів у Кремлі, тому що демократія наблизилась до кордонів Російської Федерації, а система влади в Росії не готова сприйняти демократію.

Президент Путін якраз тоді вирішив, що Європейський Союз – слабкий, а США – не готові ефективно втручатися у справи Європи. Саме тому росія розпочала збройну агресію проти України, порушивши цим,  перш за все, Будапештський меморандум 1994 року. Сьогодні світ забув, що за всю історію існування людської цивілізації лише одна держава відмовилася від ядерного арсеналу, третього за потужністю. Ми навіть не могли уявити, що ця зброя буде нам потрібна. Натомість ми мали міжнародний договір, за яким США, Велика Британія, Франція, Китай і росія гарантували Україні її безпеку і територіальну цілісність.

Ви думаєте, після нападу Росії розповсюдження ядерної зброї у 21 столітті зупинеться? У світі існують інші цивілізації. Як тепер вести з ними переговори про відмову від володіння ядерною зброєю в обмін на якісь обіцянки?! По-друге, росія порушила Великий договір між Україною та росією 1997 року, за яким росія визнала територіальну цілісність, кордони нашої держави. Я вже не кажу про те, що йдеться про найбільшу країну Європи. Маю на увазі не Росію, тому що Росія – євразійська країна. Йдеться про Україну, яка заплатила життями 7 мільйонів людей у Другій світовій війні, 3 мільйони людей у Першій світовій війні; і ніколи не починала жодного військового конфлікту в цьому світі.

Це конфлікт між двома цивілізаціями, який ми маємо змогу побачити на цій картинці. Ви бачите, що там є свобода і євроатлантичне середовище, а це моя країна, частина цього середовища. Світ знає, що після двох Майданів громадянське суспільство e моїй країні не потерпить жодного авторитарного режиму, жодної корупції. Тепер давайте поговоримо про корупцію. Ви знаєте, що корупція є насправді другою головною загрозою в моїй країні. Ми маємо одну загрозу на нашому кордоні і ще одну – всередині, і ця корупція має своє давнє коріння. Це – транзит енергетичних ресурсів до Європи. Це – трубопровід, на якому керівництво Кремля історично зробило все можливе, щоб корумпувати частину еліти моєї країни. Проте Перший і Другий Майдани довели, що громадянське суспільство України не миритиметься з корупцією. Нам зараз дуже важко. Ми повинні робити все одночасно і скрізь, щоб продовжувати боротьбу, реорганізувати збройні сили, які насправді були майже знищені. Я маю на увазі – на стратегічно-управлінському рівні.

Одночасно з боротьбою проти корупції ми маємо реорганізовувати нашу економіку. Я можу вас запевнити, що – з допомогою чи без – ми зробимо нашу роботу якнайкраще, але нам дуже потрібне ваше розуміння. Це – війна за цінності. На другому Майдані в центрі Києва, я думаю, вперше в європейській історії люди гинули з європейськими прапорами в руках.

Дякую, генерале, у мене до Вас буде ще одне запитання, перш ніж я відповім на Ваше. Ви маєте великий досвід співпраці із західними країнами, і Ви згадали про Будапештський меморандум. Чи міг, на Вашу думку, існувати варіант, коли західні країни погодилися б на забезпечення суверенітету України на кшталт американських гарантій Тайваню, як пропонують деякі західні оглядачі?

Генерал Смешко: Звичайно, це було б дуже гарним рішенням з урахуванням наведених історичних прикладів. На мою особисту думку, ще з самого початку ведення міжнародних переговорів про завершення бойових дії на сході України єдиним дипломатичним форматом для цього мав стати формат, що базується на реалізації Будапештського меморандуму. До цього формату могли б доєднатися Німеччина і Європейський Союз. Це було б справедливо – і з поваги до міжнародного права, і для забезпечення міжнародного правопорядку, і відповідало б Вашому прикладу, оскільки відмова України від ядерної зброї – це найбільша інвестиція  у безпеку Сполучених Штатів. Тому що це – 176 міжконтинентальних балістичних ракет з 10-ма боєголовками на кожній, не кажучи про стратегічні бомбардувальники з крилатими ракетами і все таке інше, що було націлене на США. І як сказав міністр Гриценко, з однієї тільки фінансової точки зору це був важкий тягар, скинутий з плечей Сполучених Штатів. Звичайно, особливі зобов’язання Сполучених Штатів перед Україною вирішили б багато проблем.

Мінські угоди. Зрозуміло, що політика – це мистецтво можливого. Був момент, коли наш уряд вирішив діяти саме таким чином. Існувала тільки одна можливість припинити вогонь і щоб перестали гинути люди. Тому росія дійсно прописала сценарій, більш вигідний для неї, а Захід був неготовий підтримати Україну більше, ніж він її уже підтримував у ті дні. Згадайте трагедію з МН17. Після цієї трагедії Україна знову з’явилася на міжнародних телеканалах і лише тоді Захід почав прокидатися.

Щодо Криму. Були поради від Заходу не провокувати росіян. Моя думка, яку я відкрито висловлював багато разів: якби ми боролися і протистояли в Криму – зараз не було б тих проблем на сході України, які маємо зараз. Сьогодні я думаю, що зрозуміло – хто саме не виконує Мінські угоди. ОБСЄ дійсно перевіряє кожну точку на території України, але визнає і говорить про це також відкрито, що не має доступу до всіх місць на окупованих територіях. Хто виступить суддею в цьому випадку? І моя думка – ми повинні шукати інший формат. І ще раз: це моя особиста думка щодо формату реалізації Будапештського меморандуму. Чи працює в цьому світі міжнародне право – чи ні. Якщо ні, то ми всі наближаємося до дуже складної ситуації.

Ядерна зброя в Криму. Коли в державі такий режим, то чи можливо контролювати кроки цієї держави. Ця держава може робити все. Знову ж таки, це – війна двох цивілізацій. Демократія наблизилася до кордонів з росією. Російський уряд боїться цього. Ми всі повинні думати про довгострокову перспективу. Ситуація в Україні свідчить про наступне: чи буде еволюційний процес розвитку демократії просуватися далі в Європі. Територія до Уральських гір – також Європа. Чи ми просто стоятимемо осторонь і чекатимемо, що буде далі. Існують також інші цивілізації. І це – 21 століття, з відповідними технологіями. Це боротьба між двома цивілізаціями. Ми повинні були прокинутися і почати реагувати набагато швидше.

Ви знаєте, що одразу після цієї трагедії була опублікована записана Службою безпеки України розмова про екіпаж “Бука”, який проник на територію нашої держави. І ми з оперативних джерел дізналися, як він був туди доставлений. Ви пам’ятаєте, що тоді ж ФСБ росії опублікувало фейкові супутникові знімки, в яких звинуватило Україну в тому, ніби там був український винищувач, який здійснив пуск ракети. Але професіонали одразу розуміли, що це можливо було зробити тільки системою “Бук”. Більш того, щодо проведеної Нідерландами частини розслідування: Нідерланди запросили у росіян складові частини, тому що саме у них були складові частини боєголовки ракети 9М38 М1, яка була запущена і знищила кабіну пілотів і літак.

Після цього росіяни опублікували свої три версії цієї трагедії. Перша версія: це був винищувач українських Військово-Повітряних Сил. Друга: українці хотіли запустити ракету в Путіна, літак якого мав пролітати цим маршрутом. Наразі росія визнала і більше не може заперечувати, що це була система “Бук”, бо було доведено, що – саме система “Бук”. Зараз вони намагаються нав′язати версію, що постріл був зроблений з українського боку. Послухайте, я б хотів вам сказати, що ми зараз маємо потужну систему протиповітряної оборони, проте, наскільки мені відомо, остання наша боєздатна система “Бук” була продана Грузії. І, по суті, була в розпорядженні Грузії. Збройні Сили України не були розгорнуті в цьому конфлікті (регіоні?), росія не використовувала військово-повітряні сили в ті дні, і виникає питання: навіщо українська система «Бук» була там необхідна. Але я думаю, що наразі ми наближаємося до прояснення цієї ситуації.

Повертаючись до Вашого запитання: головна проблема для багатьох розвідувальних служб і дипломатичних служб держави, і я повністю згоден зі свідченням Палати лордів парламенту Великобританії, що дії розвідувальних служб Заходу і, певним чином, дипломатичних представництв Заходу були абсолютно недостатніми і були не готові до ескалації конфлікту і не спрацювали належним чином. З мого досвіду: до подій 11 вересня навіть уряд США мав багато інформації, але бюрократи на вищому рівні іноді не хотіли брати на себе відповідальність за прийняття рішень і покладати всю відповідальність на себе. Звичайно, це жахлива стратегія, і я думаю, що Україна більше ніж будь-яка інша держава хотіла б повністю прояснити ситуацію, ми співпрацюємо з усіма сторонами, і ми намагатимемося зробити все можливе, щоб з нашого боку все було з’ясовано, тому що винні у цій трагедій повинні бути суворо покарані.

Питання стосовно Майдану. Другий Майдан справді був розпочатий студентами. У перші дні вони не дозволили взяти участь навіть депутатам від опозиційних партій. Студенти були з європейськими прапорами. Вони вийшли на вулицю, тому що уряд Януковича, по суті, переступив межу дозволеного і зірвав підписання Вільнюських угод. До речі, Кабінет Міністрів зупинився в останні хвилини, але згідно з нашою Конституцією за зовнішню політику відповідав Президент, а не Кабінет Міністрів. І студенти вийшли на Майдан, і з європейськими прапорами в руках віддавали своє життя. Звичайно, Україна хоче бути членом Європейського Союзу, хоче бути членом НАТО, але це також передбачає і рішення з боку Заходу. Я можу сказати вам тільки одну маленьку цифру. Україна – дуже багата країна, країна з величезними ресурсами. Якби Україна була членом Європейського Союзу – ЄС був би виробником продовольства номер один у світі. А наразі – ні. І з ресурсами України, якщо говорити про військово-промисловий комплекс, ми можемо виробляти авіаційну техніку, міжконтинентальні балістичні ракети, ракети-носії для супутників, супутники, електроніку, найкращі транспортні літаки “Антонов”. Але бізнес є бізнес, і ми це розуміємо, і нам також потрібні інвестиції. Європейські інвестиції для нашого спільного розвитку, але це – довгостроковий період. І, нарешті, що, на мою думку, нам потрібно – потрібне розуміння того, що ми боремося за нашу і вашу свободу. Ми – європейці, ми повинні розуміти, що, можливо, настав час для плану Маршала для України, найбільшої за територією європейської країни. В Україні буде майбутнє євроатлантичної цивілізації, якщо ми продовжимо свій шлях і будемо розвиватись мирним еволюційним шляхом, іншого шляху у нас немає.

#textbase

#Україна #Крим #ЗСУ