ВЧАСНО НЕ ПОЧУТЕ! Ігор СМЕШКО: Саме страшне, що, відсутність стратегії Заходу залишала нас один на один з рф. 14.03.2016

Виступ Радника Президента України, голови СБУ (2003 – 2005), голови Комітету з питань розвідки при Президентові України (1995-98, 2014) Ігора Смешка на міжнародній конференції “Мілітаризація окупованого Криму як загроза міжнародній безпеці”, що відбулася 14.03.2016 року в Києві.

Організатори конференції: Майдан закордонних справ, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння, Інститут стратегічних чорноморських досліджень, Фонд Конрада Аденауера. Медіа-партнери: UKRLIFE.TV, BlackSeaNews, Defence Express, Главком, Ділова Столиця.

00:00 І.Смешко: Шановні друзі, колеги, перед тим, як дати відповідь на запитання: «Які стратегічні наслідки окупації і мілітаризації Криму?», я думаю, головним наслідком цього є те, що, цивілізований світ, принаймні, його інтелектуальна частина розуміє, що головний наслідок – це констатація факту того, що Захід стратегії подальшого розширення в плані Євро-Атлантичної цивілізації – немає. Російська Федерація при браку ресурсів стратегічного гравця у світі – стратегію має. І це все відбувається в той час, коли в глобальному світі народжуються інші цивілізації, які будуть безумовно мати з цього величезну користь: Китайська, Арабська, Індійська.
І на стратегічному рівні, на жаль, це питання до кінця не усвідомлюється.

Для того, щоб дати відповідь: як лікувати, чи як зрозуміти наслідки таких стратегічних зсувів? Треба перш за все, мені здається, дати відповідь: а як це сталось? Тобто, для того, щоб лікувати хворобу, треба зрозуміти діагноз.

Діагноз, з моєї точки зору, є наступний: три чинника спричинили те, що міжнародне право було брутально порушено в ХХІ столітті. Фактично ми мали аналоги відповідних дій по анексії Судетів в 1938 році, анексії Австрії, фактично порушення в 1939 році міжнародних зобов’язань Франції і Англії стосовно Польщі. Але ХХІ століття, як це могло статись? Як могло статись, що Будапештський меморандум – третій ядерний арсенал світу мала Україна, 176 стратегічних міжконтинентальних балістичних ракет, сорок із них «Сатана» з 10-тю ядерними боєголовками. Вони до цього часу не мають ефективного захисту з боку протиракетної оборони з боку Сполучених Штатів.

Мені багато приходилось говорити: ніхто ніколи, за все існування найпотужнішої держави у світі – Сполучених Штатів, де факто, не укріпив її оборону більше, ніж Україна.

Знявши цей потенціал нападу і потенціального руйнування найбільшої держави світу, до речі, за оціночними даними, біля 160 мільярдів $ коштувала плата Америки на ефективну побудову протиракетної оборони проти такого залпу.

Ми отримали Будапештський меморандум, в якому п’ять ядерних держав світу гарантували нам територіальну цілісність, недоторканість і запобігання в першу чергу з боку цих держав не тільки військового тиску, але й економічного. До речі, всі розмови про те, що це – папірець з точки зору міжнародного права – не витримують жодної критики. Я особисто 4 роки працював на той час у Вашингтоні, з 1992 по 1996 роки і був у епіцентрі всіх переговорів.

Будучи Військовим Аташе, мені доводилось раз на декілька місяців бути присутнім навіть у Білому Домі на переговорах з цього приводу з найвищими посадовими особами нашої держави і Американського уряду.

Так от, я можу сказати, що ніхто в ті часи навіть думки не мав, що це – простий аркуш паперу і крім того, коли Меморандум був підписаний, то всі представники провідних ядерних держав, представники ООН – поставили свої підписи для того, щоб Генеральна Асамблея ООН розглядала цей документ в якості офіційного документа Генеральної Асамблеї ООН. Там стоїть підпис і представника на той час Російської Федерації, нинішнього Міністра Закордонних справ Росії, пана Лаврова.

Так що сталось? Сталось наступне – з приходом до влади президента Путіна, Росія більш-менш відновила фундаментальну авторитарну форму державного управління. Служба безпеки взяла повний контроль над всіма прошарками державного механізму і спочатку, якщо ви згадаєте, президент Путін досить ефективно стукав у двері Європейського Союзу і НАТО.

Якщо ви побачите виступ президента Путіна на Римському Саміті, коли була створена комісія між НАТО і Російською Федерацією, яка за масштабами своєї співпраці перевершила наші відносини з НАТО, там за 3,5 хвилини Путін в найкращих фарбах  змальовує: що таке НАТО.

Він стукався до Європейського Союзу, але двері були закриті. Його збурило прийняття, як він вважав, без консультацій з ним, Балтійських країн в НАТО, що викликало його фатальне обурення американським президентом і прем’єр-міністром Британії, де він вважав, що повага повинна бути продемонстрована до нього.

З того часу відбулося ще дві події: це перший Майдан в нашій країні, який серйознішим шляхом налякав і президента Путіна і найвище керівництво Російської Федерації.

Справа в тому, що мені ще в квітні 2014 року прийшлось давати інтерв’ю «Кріщенс сайнз монітор» і «Ле монд», де я абсолютно щиро сказав, що це не війна між Україною і Росією, це – війна двох цивілізацій, це війна Євро-Атлантичної         цивілізації, яка поступово, навіть не маючи стратегічного плану поширювання, вона поступово прийшла і на територію України.

У нас є розвинуте громадянське суспільство. Це громадянське суспільство навчилось зупиняти диктатуру. Так, воно ще не навчилось будувати демократію, бо це еліти повинні навчитись, а вони відстають на років 15-20 від громадянського суспільства. Але. Цей факт дуже налякав президента Путіна. Тому що до кордонів підходила абсолютно інша ментальність і можливість побудови дійсно демократичної, на зразок Євро-Атлантичної цивілізації країни.

І з того часу, для мене це 2007 рік – Бухарестський Саміт, де в очі Американському президенту президент Путін заявив: «А що таке Україна? Це ж «недо-Україна», вона взагалі не може бути повноцінною державою».  І це було спокійно сприйнято Заходом. До речі, «не реакція» на цей демарш президента Путіна досить скоро привела до Грузії. «Не реакція» до Грузії – привела до подій в Україні.

8:01 Що собою являє Західний світ?

Західний світ, на жаль, являє собою потужну економічну військову машину. Але з  плану прийняття рішень, з плану системного бачення вона якраз і спровокувала президента російської федерації на акт стратегії, яка була вироблена в Росії. А ця стратегія – «велич держави за будь-що» – повернення своїх територій, чи повного контролю над ними. Ми можемо судити, чи можемо не судити – кожен народ має уряд, на який він заслуговує.

В російській федерації авторитарна форма правління, швидко приймаються рішення. Народ поки голосує за цю авторитарну форму правління, але це – стратегія. У заходу жодної стратегії стосовно України ніколи не існувало. І не існувало розуміння, що якраз Україна – це ключовий елемент просування Євроатлантичної цивілізації, еволюційно, на Схід.

Слова Де Голя про те, що Європа ніколи не буде повною, якщо вона не буде мати і Уральські гори в складі об’єднаної Європи, а система колективної безпеки євроатлантичного світу повинна бути від Ванкувера до Владивостоку.  Ніхто ж цю стратегію ніколи не просував далі, розуміючи, що це – єдиний шанс. Можливо, тільки доктор Бзежінський про це говорив: «Єдиний шанс для того, щоб і Росія стала в майбутньому частиною євроатлантичного простору – це успіх Української держави! Це успіх побудови стабільної ринкової економіки, верховенства права, демократичних інститутів влади в Україні».

На жаль, головним програвшим, головним винуватцем являємось ми самі. І наша проблема якраз в політичних елітах і в надбудові. Громадянське суспільство у нас прекрасне і другий Майдан це довів: ми навчились зупиняти диктатуру. Українці – це не росіяни! Найглибші демократичні традиції – живуть в кожному українцеві! Свобода для українця – це не просто слова! На жаль, у нас проблема в іншому – у нас немає справжніх політичних еліт, які б вміли, після перемоги громадянського суспільства зупиняти диктатуру, вміли б будувати демократію.

Один з головних прикладів: Майдан 2004 року…весь світ аплодує тому, що відбулось у нас. По-перше, бачить, що «так», ця країна має всі ознаки побудови демократії. Але що відбувається після цього? Вслухайтесь у виступ нещодавньої лекції Кондолізи Райс, яку вона щойно у нас провела. Вона говорить: «Потрібні зміни, але ж не руйнуйте Конституцію. Все ж повинно відбуватись у відповідності до законодавства».

А що ми почули від політичних еліт, які прийшли до влади після першого Майдану? Революційна доцільність… 40 тис. державних службовців, професійних службовців, які ніколи в партіях не брали участь, які, до речі, в тому числі, дали можливість мирно і без крові пройти Майдани, які парирували дії росії по Тузлі, які мали свої аргументи проти Російської Федерації – вони ж просто на вулиці опинились!

І саме страшне, що було введено – практика політичних призначень на керівні посади в силових структурах. На Заході це є, але на Заході спочатку змінюється законодавство і професійні державні службовці чи військовослужбовці всередині захищені від тимчасових політичних призначенців, які представляють тільки частину політичного спектру країни. От тоді Заходу і потрібно було давати відповідні рекомендації тому уряду Ющенка, частина політичної еліти якого і зараз знаходиться при владі.

І саме страшне, що, фактично, відсутність стратегії Заходу весь час залишала нас один на один з російською федерацією. Я думаю, що Україна – це останній романтик Європи. З 91-го року всі українці щиро вважали, що досить нам віддати третій ядерний арсенал, що досить нам щиро стати партнером Заходу і Захід нам допоможе швидко пройти нашу «домашню роботу».

Завершуючи… Як на мене, стратегічні наслідки того, що відбулось в Криму, на жаль, навіть зараз повністю не усвідомлюються. Так, створений непотоплюваний авіаносець знову, ще раз. Ми маємо в Україні джерело можливої військової атаки, причому досить серйозної військової атаки проти наших збройних сил з подальшою можливістю дестабілізації ситуації тут. Чорне море і Середземномор’я знову стало під загрозою можливої військової дії з боку російської федерації з цього авіаносця.

В першу чергу Турція знову знаходиться в досить  небезпечній ситуації. І це при тому, що системи прийняття рішень на Заході і системи прийняття рішень в росії – вони абсолютно різні. В росії – все залежить від однієї людини!

Які відповіді на це? Мені здається, при нинішній спроможності НАТО, де навіть  в штаб-квартирі генерала Брідлоу, відверто, і тут потрібно аплодувати – військові, на відміну від політиків, перш за все, менше всього хочуть війни і частіше всього  говорять правду.

Прибалтика на сьогоднішній день, при  конфігурації військового компоненту росії, абсолютно не може бути захищена контингентом НАТО, якщо буде атака з боку росії. В цих умовах, мені здається, Україна повинна займати більш активну позицію і не пасивну, а атакуючу позицію. Ви пам’ятаєте перші напади на Україну стосовно того, що «негайна федералізація», «тільки федералізація, тільки Мінські угоди, а потім ми зможемо щось робити», що було, до речі, підтримано і деякими західними урядами. Відповідь на це з боку України повинна була б бути атакуюча: про федералізацію не може бути і мови. Безумовно, може йти мова про передачу максимальних повноважень на місця, безумовно про те,  що демократія – це місцеве самоуправління, що можуть на місцях – виборність губернаторів, фінанси – будь ласка.

Але за конфедерацію, а чому ні? Чому ініціатива польського президента про створення конфедерації Міжмор’я – між Балтикою і Чорноморським регіоном, вона не варта того, щоб, принаймні, почати негайні консультації по всіх країнах: від Прибалтики до Чорного моря? Про створення конфедерації ефективного захисту у випадку агресії, яка очевидно зараз є актуальною!

Наслідки стратегічного зсуву ситуації очевидні. Я думаю, що Заходу, рано чи пізно, прийдеться усвідомити що, беручи на себе 90% нашої вини – ну не змогли ми створити сильний державний апарат, не змогли, поки що принаймні, створити одну дійсно демократичну партію з демократичною ідеологією…. Але український народ дуже швидко вчиться і вже зараз він багато чому навчився після першого і другого Майдану. У нас є друзі і партнери, але їм також потрібно взяти частину відповідальності і на себе…

Україна багато зробила для того, щоб у цьому світі був мир. Україна жодного разу не була ініціатором жодної війни. Брала участь, на жаль, в багатьох війнах, але заплатила мільйонами своїх жертв за те, щоб зупинити диктатуру. В цьому випадку ми потребуємо також і розуміння Заходу. Дякую!

#textbase #Смешко #Україна #Захід #стратегія #Крим #демократія #НАТО