Вбивство 5-річного Кирила Тлянова: чи здасть «реформована» система «своїх»

Олена СОТНИК, партія «Сила і Честь», юрист, народний депутат Верховної Ради VIII скликання, представниця української делегації у ПАРЕ

31 травня у Переяславі-Хмельницькому двоє поліцейських на підпитку вирішили розважитися й постріляти по бляшанках. Це закінчилося страшною трагедією для родини п’ятирічного Кирила Тлявова. Одна із куль потрапила хлопчику в голову. Через кілька днів боротьби за життя хлопчика стало відомо про його смерть. На сьогоднішній день ми так і не почули від Державного бюро розлідувань (ДБР) публічного звіту про розслідування цього злочину.

І тут ми стаємо свідками іншої жахливої історії – історії саботажу, приховування, «відмазування» «своїх». Історії провалу поліцейської реформи. Це те, що відбувалось колись у Врадіївці. Так само колись саботували розслідування смертельного «сафарі» Лозинського з його подільниками з правоохоронних органів – прокурором і міліціонером. Так само херсонська поліція намагалася посадити невинного, що мав алібі, щоб «повісити» на нього справу вбивства Каті Гандзюк замість пошуків справжніх вбивць. Те саме відбувалося в десятках, якщо не сотнях епізодів, не так відомих широкому загал.

Тож повернемося того дня, коли відбулося вбивство, коли маленький хлопчик вмирав, а поліція нібито шукала вбивць. Кирила приймають у відділенні швидкої із відкритою черепно-мозковою травмою (як ми вже знаємо – з кулею в голові) та повідомляють про це поліцію. Після допиту чергового лікаря працівники Нацполіції заявляють, що дитина впала і отримала травму, але точні обставини події ніхто назвати не може. Тут виникає питання до чергового лікаря: як так сталося, що працівник медичного закладу не зміг відрізнити травму від падіння від вогнепального поранення?

Лише через шість годин пораненій дитині роблять рентгенівське дослідження та виявляють в голові хлопчика чужорідне тіло та вхідний отвір у черепі. Шість годин ніхто з медиків не бачив вхідний отвір від кулі в голові маленького хлопчика, який вже помирав. Факт виявлення вогнепального поранення у дитини через цілих шість годин від приїзду до лікарні не викликав у слідчих жодних підозр.

Як сталося, що жоден працівник медичного закладу не побачив вогнепального поранення на голові дитини? Як сталося, що шість годин з моменту жахливого, неприпустимого в цивілізованому світі злочину дитина не отримувала належну допомогу? Як сталося, що шість годин очевидні речі не хотіли бачити. Шість годин справа не розслідувалася. А тепер уявіть, скільки доказів можна знищити за ці самі шість годин.

А тепер перейдемо до доказів. Поблизу місця події знаходять биті бляшанки та гільзи, які лишились після п’яних забавок поліцейських. Підозрюваних затримують, проте вони відмовляються надавати біологічні зразки для експертиз, що встановили б наявність алкоголю в крові та слідів пороху на руках. Не дають, то й не дають. Судячи з усього, саме такою була реакція слідчих, замість того, щоб звернутися до суду та отримати ухвалу про примусове отримання необхідних для експертиз зразків. Тепер довести у суді стан алкогольного сп’яніння у підозрюваних на момент вчинення злочину майже неможливо, а тому є загроза, що основна обтяжуюча обставина відпаде. Більше того, відсутність змивів рук позбавляє можливості встановити, хто ж з підозрюваних здійснював постріли, тож визначити вбивцю майже неможливо. Зброю, з якої стріляли, досі так і не знайдено. Так ми стаємо свідками розвалу справи.

Некваліфіковані слідчі? Дурість? Халатність? Чи навмисне приховування злочину та доказів? Встановлювати має Державне бюро розслідувань. Винні мають бути покарані. І не лише ті, хто скоїв вбивство маленького хлопчика, але й ті, хто сподівався, що ця справа «замнеться».

Що ми можемо зробити, щоб слідство не «зам’яло» цю справу, не гальмувало і врешті не поховало, коли все забудеться? Не забудеться. Будемо контролювати і вимагати ретельного слідства і справедливого покарання. Минулого тижня була на особистому прийомі у директора ДБР Романа Труби, адже обидва підозрювані перебувають у СІЗО і час їхнього перебування там обмежений – існує ймовірність, що підозрювані вийдуть на свободу. Тому критично важливим є встановити факти й обставини, які підтверджують вину одного з підозрюваних.

Труба і очільник Нацполіції Князєв приходили на засідання профільного комітету Верховної Ради. Я ставила їм усі ці питання і не отримала жодної конкретної відповіді. Я наполягала на допиті медиків, які не помітили або приховали факт вогнепального поранення 5-річного хлопчика. І наполягатиму надалі. Я хочу вже найближчими днями почути відповіді. Я не хочу чути «глибоку стурбованість» від МВС – я хочу чути правду про те, чому затягувалось слідство ще на початковому етапі. Князєв пообіцяв, що дисциплінарна справа з цього приводу буде розслідуватись. Чекаємо звіту. Не забудемо. Не відступимо. Винні мають сісти. Крапка.

P.S. І щодо екс-начальника поліції Київської області Дмитри Ценова, який «героїчно» поїхав в зону проведення ООС, що керівництво поліції назвало «покаранням». Пане Князєв, якщо це несвідома прикра помилка – виправте її негайно. Ви ображаєте військових, ветеранів, тих, для кого захист батьківщини – велика місія і честь, а не «покарання» з отриманням індульгенції і пільг, як для Ценова. Заберіть його, відправте у відставку. Таким особам не місце в Національній поліції.