Партія «Сила і Честь» готова приєднатися до Екологічного порядку денного, ініційованого Коаліцією 25 неурядових громадських організацій України

9 з 10 людей у світі дихають забрудненим повітрям. Сім мільйонів помирають щороку від хвороб, пов’язаних з наслідками забруднення повітря. Більше 90% таких смертей припадає на країни з низькими доходами населення. Україна знаходиться серед  найбрудніших країн Європи та входить в десятку країн з найбільш високими показниками смертності від хвороб, які провокує забруднене навколишнє середовище.

Наявність чітких положень щодо питань охорони довкілля та сталої енергетики в програмах політичних партій є визначальною для майже половини жителів України.

46,5% українців відзначають, що це точно або скоріше б вплинуло на їх вибір при голосуванні.

А 25,3% вважають, що саме законодавча влада має найбільший вплив на вирішення екологічних питань в Україні.

Не створена за роки незалежності система контролю та моніторингу за станом навколишнього природного середовища, недостатня судова практика щодо захисту довкілля, відсутність міжвідомчої взаємодії між Мінприроди, МОЗ та Міносвіти, відсутність системної та багаторівневої екологічної просвіти, призвели до основних проблем забруднення довкілля України та погіршення суспільного здоров’я.

Ці та інші причини сформували критичні наслідки для довкілля України і створюють загрозу екологічній безпеці та здоров’ю населення, такі як: 

– збільшення емісії парникових газів та системні зміни клімату;

– спотворений розвиток відновлювальних джерел енергії та енергетичні монополії в умовах розвитку нового ринку електричної енергії;

– неконтрольоване промислове забруднення;

– перетворення країни на полігон промислових та побутових відходів;

– знищення лісів та зелених фондів населених пунктів;

– критичне забруднення водних об’єктів;

– забруднення навколишнього середовища агрохімікатами;

– підвищена загроза біологічному різноманіттю;

– розвиток не дружнього до довкілля урбанізму;

– переміщення в Україну промислового тваринництва та інші.

1. Невідповідність цілям сталого розвитку

Важливою ознакою просування до реалізації цілей сталого розвитку є запровадження принципів екологічної та соціальної відповідальності у будь-який вид діяльності людини, суспільства та держави.

Отже, економічна діяльність держави має спиратися на інтереси мінімального нанесення шкоди оточуючому середовищу, рухатися до максимально ефективного використання природних ресурсів та задоволенню соціальних потреб громадян на працевлаштування, здоров’я та освіту.

Українська економіка одна з найенерговитратніших в світі. Україна потребує модернізацію енергетичного комплексу з метою вирішення проблем залежності від зовнішніх джерел енергетичних ресурсів (газ, вугілля, ядерне паливо, нафта), зношеності фондів, старе обладнання та неефективне житлово-комунальне господарство.

Комплекс заходів, що мають бути спрямовані на вирішення цих питань:

– енергоефективність;

– власний видобуток газу при дотриманні екологічних стандартів та оцінці впливу на оточуюче середовище;

– відмова від вугільної промисловості із запровадженням компенсаційних програм розвитку вугільно видобувних районів;

– максимальний розвиток ВДЕ.

Зважена і цілеспрямована політика щодо розвитку відновлювальної енергетики та енергоефективності мають сприяти вирішенню завдань в наступних сферах:

– Безробіття: дефіцит робочих місць (особливо в малих містах та селах) + низький рівень виробництва

– Створення близько 450 000 нових робочих місць в сфері термомодернізації будівель;

– Поява нових українських виробництв по виробництву сучасного обладнання та чистих технологій, обслуговування вітрових, сонячних та біо-станцій;

– Економічна ситуація: високі витрати населення на комунальні послуги (15%)

– Менші платіжки для населення: завдяки енергоефективним заходам зменшуються втрати енергії та, відповідно, витрати за комунальні послуги;

– Комфортніші та сучасніші домівки;

– Енергонезалежність, розвиток та додатковий дохід для громад завдяки енергокооперативам/енегокомунам.

– Безпека: енергетична – зменшення і позбуття залежності від зовнішніх джерел постачання енергії; ядерна – мінімізація шкідливих наслідків роботи українських АЕС та питання відпрацьованого ядерного палива (його захоронення або вивезення за оплату до РФ); екологічна – зменшення викидів парникових газів, забруднення повітря, водойм, ґрунтів, погіршення здоров’я людей.

– Енергонезалежність: позбуваємося залежності від імпортних енергоресурсів;

– Перехід від атомних та вугільних станцій на відновлювані джерела енергії є дешевшим, швидшим та безпечнішим;

– Малі сонячні та вітрові станції стабілізують енергопостачання так як вони ближчі до споживача;

– Перехід на чисту енергетику та згортання ядерної промисловості — менші ризики ядерної аварії.

– Менше викидів небезпечних для здоров’я людей речовин, чистіше повітря у містах, здоровіше населення;

– Відновлювана енергетика (сонячні, вітрові станції) не здійснює негативного впливу на водойми, не утворює додаткові небезпечні промислові відходи, що пов’язані з видобуванням викопного палива;

– Кардинальне зменшення викидів парникових газів, що спричиняють зміну клімату та глобальне потепління.

Що ми пропонуємо робити (питання енергоефективності та ВДЕ):

– Законодавчо закріпити впровадження Директив ЄС з енергоефективності та розвитку відновлюваної енергетики в українському законодавстві;

– Забезпечити постійне і достатнє фінансування енергоефективних заходів у державному бюджеті;

– Забезпечити належну підтримку заходів з енергоефективності для населення;

– Сприяти повному та належному енергообліку;

– Розвивати систему енергоменеджменту та енергомоніторингу на муніципальному рівні;

– Законодавче регулювання щодо енергокооперативів для виробництва енергії з місцевих ресурсів;

– Встановити національну ціль щодо переходу на “зелену” енергетику із конкретним терміном реалізації;

– Встановити кінцеву дату відмови від використання вугільних потужностей, розробити програму переходу від вугільного виробництва енергії та вирішення соціальних проблем цього переходу;

– Посилити державну підтримку розвитку малих об’єктів із відновлюваних джерел;

– Забезпечити чесні конкурентні умови для великих комерційних станцій відновлюваної енергетики;

– План із розвитку і запуску в Україні “розумних мереж” (Smart Grids).

– Вимагати виконання Національних планів та стратегій, де передбачене скорочення викидів;

– Пріоритетний розвиток – комфортному громадському транспорту та велоінфраструктурі у містах України;

– Заміщення станцій на викопному паливі на станції з використанням відновлюваних джерел енергії (енергетичний транзит);

– Прийняття Закону про створення та функціонування платформи для торгівлі біопаливом;

– Створення конкурентних ринкових умов на ринку електроенергії та теплової енергії за участі ВДЕ.

2. Зриви строків імплементації природоохоронної частини Угоди про асоціацію з ЄС

Природоохоронна частина УА з ЄС є однією з непріоритетних, оскільки більше половини завдань напрямку «навколишнє середовище» не прийняті або прийняті із суттєвими порушеннями строків.

Проблеми охорони довкілля наразі мають складати основу функціонування держави, оскільки стан навколишнього середовища – це основа безпеки кожної людини, це стан здоров’я, це ефективна економіка та просвітницькі заходи.

Проблеми  й пріоритети сьогодні:

– відсутність дієвої системи моніторингу довкілля (відсутність своєчасного та автоматизованого надходження даних, існуюча розподілена між численними органами центральної виконавчої влади на основі різних мереж і об’єктів спостережень);

– низький рівень пріоритетності підтримки системи державного моніторингу в роботі парламенту та уряду (фінансування державних цільових програм щодо системи моніторингу, відкладення рішень щодо забезпечення ефективності функціонування системи моніторингу);

– відсутність стандартів до якості повітря, води, ґрунтів у відповідності до стандартів ЄС;

– проблеми комунікації, інформування про стан та впливи на раціональне використання, відтворення й охорону природних ресурсів, сталий розвиток в цілому (Європейський економічний комітет ООН пропонує упорядкування даних про стан природного довкілля відповідно Цілей сталого розвитку ООН. В Україні такий підхід на практиці не застосовується);

– відсутній комплексний аналіз фінансового забезпечення та результативності екологічної політики.

3. Споживацьке ставлення до природних ресурсів

Висока енергоємність економіки України та високий рівень монополізованості енергетичної галузі України обумовлює споживацьке ставлення до природних ресурсів України.

Важливими складовими викорінення споживацького ставлення до природних ресурсів є

– Максимальна реалізація енергетичного транзиту (перехід від викопного палива на ВДЕ);

– Прийняття закону про природоохоронну службу й посилення інструментів природоохоронного нагляду та контролю;

– Посилення просвітницької діяльності.

Що дасть Україні політичне рішення та практична реалізація курсу на 100% ВДЕ?

– Вартість технологій традиційної енергетики лише зростає із підвищенням вимог до безпеки й екології, у той час як вартість технологій ВДЕ постійно зменшується;

– Закладання основи для майбутньої енергобезпеки й енергонезалежності;

– Створення нових робочих місць. У Німеччині енергетичний перехід від атомної енергетики та вугілля відбувався паралельно із створенням значної кількості нових робочих місць, що нейтралізувало негативні соціальні наслідки;

– Стимулювання власного сучасного виробництва технологій ВДЕ й енергозбереження;

– Чіткий сигнал для інвесторів у що вкладати і не вкладати кошти. Вугільна електростанція будується мінімум на 30 років експлуатації і розуміння майбутніх обмежень і рівня оподаткування дозволить робити правильні рішення вже сьогодні.

– Міста України – кліматичні лідери Більше третини міст України (173) вже підписали міжнародну Угоду мерів і взяли на себе зобов’язання зменшувати викиди парникових газів до 2020/2030 років.

Пріоритетнім завданням сьогодні є розробка й прийняття Закону про природоохоронну службу України, з визначенням чіткого механізму нагляду й контролю за природоохоронною діяльністю.

Метою такого Закону є зменшення корупційних ризиків в природоохоронній діяльності та запровадження ефективної систему моніторингу, контролю та нагляду в сфері екологічної безпеки.

Наслідки прийняття Закону для громадян мають бути:

– Створення ефективного інструменту вирішення проблем громадян у сфері охорони довкілля через створення незалежного органу з екологічної безпеки із розгалуженою системою на рівні районів та міст;

– Закріплення системи екологічного моніторингу, закріплення порядку проведення екологічного моніторингу, без якого неможливий якісний контроль;

– Введення відповідальності за порушення природоохоронного законодавства (внести зміни до кримінального кодексу тощо);

– Запровадження заходів щодо підвищення екологічної свідомості;

– Створення екологічного правопорядку, зокрема через механізми нагляду та контролю за станом екологічного середовища.

4. Деструктивність природоохоронних контролюючих органів

Наразі реформа природоохоронного контролю провалена і фактично не працює в країні, що включає в себе, в першу чергу, неефективність екологічної інспекції та правовий нігілізм.

Наслідком такого стану є:

– незахищеність населення України від екологічної шкоди, спричиненою різними видами економічної діяльності;

– тиск на бізнес та високий рівень корумпованості у процедурі видач дозволів та ліцензій;

– відсутність правової відповідальності за екологічну шкоду.

Отже, новий Закон про природоохоронну діяльність має бути спрямований на вирішення вищезазначених проблем в першу чергу.

5. Неефективна дозвільна система

Видача дозволів та ліцензій на забруднення довкілля перетворилася на прибутковий бізнес для чиновників всіх рівнів.

Наразі важливим є імплементація та впровадження директив ЄС щодо інтегрованих дозволів та ліцензій на забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів, поводження із відходами з метою уникнення корупційних ризиків та суто формального підходу до їх видачі.

На часі прийняття Закону про національний реєстр та перенесення забруднюючих речовин, а також Законопроекту про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення як основи переходу до європейської моделі інтегрованих дозволів та ліцензій.

Принципами європейської моделі інтегрованих дозволів та ліцензій в першу чергу є:

– Відкритість прозорість та публічність процесу отримання дозволів;

– Доступ громадськості до процедури отримання дозволів;

– Створення публічного реєстру проходження дозвільних процедур;

– Інтегрований дозвіл, що включатиме вимоги до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; спеціального водокористування; скидання промислових стічних вод; управління відходами; охорони ґрунтів; ефективності енергоспоживання та використання сировини; моніторингу та звітності; дій у випадку аварійних ситуацій та запобігання їм; виведення з експлуатації обладнання та відновлення території промислового майданчика до безпечного стану; рівнів шуму, запахів тощо

6. Неефективне використання екологічного податку

Наразі великі промислові гравці лобіюють ідею повернення екоподатків забруднювачам, використовуючи аргумент неефективності використання цих коштів розпорядниками.

Отже, підвищення ефективності використання екологічних податків може бути вирішена но основі європейських та світових підходів:

– Створення спеціального фонду для екоподатків із суто природоохоронним спрямування їх використання;

– Прийняття постанови, що веде перелік природоохоронних заходів, на які можуть бути спрямовані кошти від екоподатків;

– Впровадження системи моніторингу забруднюючих речовин в атмосферне повітря, ґрунти, водні ресурси;

– Впровадження системи ефективного моніторингу за використання коштів з фонду екооподаткування, відкритий доступ та прозорість до даних по використанню коштів.