Меморандум щодо принципу компенсації за стратегічний внесок України у сферу міжнародної безпеки

Подається на розгляд країн-членів ООН, країн-гарантів безпеки України згідно з Будапештським Меморандумом, міжнародних організацій, країн-партнерів НАТО і ЄС, а також Уряду Сполучених Штатів Америки.

1. Загальні положення

Україна, як незалежна держава, протягом останніх трьох десятиліть неодноразово демонструвала глибоку відданість принципам міжнародної безпеки, стратегічної стабільності і ядерного роззброєння.

З огляду на виклики, що постали перед світом у ХХІ столітті, Україна вважає за необхідне нагадати міжнародним партнерам, зокрема Сполученим Штатам Америки, про свій унікальний і безпрецедентний внесок у глобальну безпеку, який має бути визнаний і відповідним чином додатково врахований у взаємних зобов’язаннях.

Неспровокована війна Росії проти України, брутальне порушення Росією і неповне виконання іншими країнами-підписантами Будапештського Меморандуму своїх зобов’язань щодо гарантій безпеки, недоторканості кордонів, суверенітету і територіальної цілісності України – додатково вимагають цього.

Без виконання даного чинного міжнародного договору, який є унікальним і безпрецедентним за масштабами ядерного роззброєння і зміцнення міжнародної безпеки у світі, – стає неможливим відновлення системи міжнародного права, яка забезпечувала мир у Європі 70 років поспіль після закінчення Другою світової війни.

Невиконання Будапештського меморандуму – це руйнація легітимності і правова смерть таких системоутворюючих міжнародних договорів, як Статут ООН від 1945 року, Гельсінський Заключний акт з питань міжнародної безпеки від 1975 року, Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 1969 року і Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1968 року. До того ж це є зрадою, котрої зазнала одна з країн-засновниць ООН, якою стала Україна у 1945 році (ще перебуваючи у складі Радянського Союзу, але як окрема країна – засновник і Союзу і ООН) на знак визнання її внеску в перемогу над фашизмом під час Другої світової війни.

2. Принцип компенсації у міжнародному праві на практиці

У рамках загальних засад англосаксонського права, зокрема у доктрині “quantum meruit” (лат. “стільки, скільки заслуговує”), діє принцип, згідно з яким будь-яка послуга, яка була добровільно надана і принесла вигоду іншій стороні, має бути компенсована у справедливий спосіб.

Цей принцип широко застосовується у міжнародній практиці, зокрема у випадках стратегічного партнерства, надання військової чи технічної допомоги або післявоєнної підтримки (наприклад, План Маршалла, щорічні субсидії Ізраїлю, реструктуризація боргів ПАР після її роззброєння).

Факти свідчать, що Україна є не боржником США, а союзником і стратегічним партнером. Висування США вимог до України щодо компенсації наданої їй раніше допомоги порушує принципи справедливості, солідарності та історичної відповідальності. Справедливість вимагає не виставляти їй рахунки для компенсації, а визнати історичну роль України в обороні Заходу, гарантувати її безпеку та відновити довіру до США як лідера вільного світу.

3. Фактичні обставини, що формують підстави для компенсації

а) Внесок України у перемогу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні (1939-1945 рр.), завдяки якому було врятовано життя сотень тисяч, якщо не мільйонів, американців та європейців:

• Людський внесок України складає понад 7 мільйонів українців, які боролися у лавах діючої Радянської армії, з них 3 млн. віддали життя за спільну перемогу. Це було близько 40% від усіх втрат Радянської армії у живій силі. Кожна четверта жертва серед солдатів і мирного населення СРСР – була з України. Для порівняння: втрати США у Другій світовій становили близько 420 тис. осіб на усіх театрах бойових дій. У свою чергу, Україна віддала за спільну перемогу близько 9 млн осіб (разом із втратами цивільного населення);

• військовий і стратегічний аспект: Україна була полем визначальних битв тієї війни: Київська оборонна операція (1941) відволікла основні сили Вермахту, спрямовані проти Москви у критичний момент її оборони; бої під Харковом (1941-1943) відволікли гітлерівські сили від інших стратегічних напрямів, а результат Сталінградської битви визначали українські резерви. Битва за Дніпро стала однією з найбільших у світовій історії (1943), а Корсунь-Шевченківська і Львівсько-Сандомирська операції (1944) забезпечили звільнення Центральної Європи і, разом із проривами силами чотирьох Українських фронтів, забезпечили вихід до Берліну та його взяття;

• Україна зробила гігантський внесок у перемогу над фашизмом не лише в радянському, але й у глобальному вимірі. Вона заплатила страшну ціну, виконавши стратегічну місію, яка після тієї війни мала своїм наслідком, серед іншого, і велич США. До 1944 року (моменту відкриття Другого фронту у Європі) українці знищували кращі сили Вермахту, зменшували німецьку загрозу для США і тим самим зберігали життя американцям. Завдяки загальним втратам СРСР, найбільшими з яких були українські, США уникнули необхідності висаджуватись у Західній Європі до 1944 року. На Східному фронті вели бої понад 70% німецьких дивізій, знищення яких (до чого суттєво доклалися українці!) врятувало життя сотням тисяч американців.

б) Ядерне роззброєння України (1994-2001):

• Безпрецедентна і добровільна передача третього у світі за потужністю ядерного арсеналу. Потенційно цей арсенал був здатний повністю знищити США, особливо в разі атаки найважчими у світі українськими ракетами через південь США, де була відсутня ефективна ПРО. Україна, жертвуючи власною безпекою, знищила 176 таких міжконтинентальних ракет, понад 1900 стратегічних ядерних боєголовок та десятки важких стратегічних бомбардувальників-ракетоносців Ту-160 і Ту-95;

• без реалізації Україною такого самовідданого кроку стратегічна безпека США залишалася б вразливою протягом десятиліть. Україна, ліквідувавши спрямовану проти США ядерну загрозу зі своєї території і позбувшись своєї стратегічної ядерної зброї, заощадила для США трильйони доларів, які вони мали б витрачати на будівництво і утримання відповідної оборони протягом останніх 30 років. Натомість Україна втратила стратегічний потенціал захисту, вартість відбудови якого у сучасних цінах також становить не менше трильйона доларів США.

в) Стримування агресії РФ (після 2022 року):

• Україна, зупинивши масштабну війну, яка могла вийти за межі Східної Європи, є сьогодні щитом європейської безпеки;

• безпрецедентні для Європи людські, економічні та ресурсні втрати поклав український народ на захист міжнародного правопорядку після Другої світової війни;

• війська країн-членів НАТО не беруть участі у бойових діях – саме завдяки рішучому спротиву України.

г) Моральний аспект: Україна – не “бідний родич” і не утриманець, а союзник, могутній духом свого народу і мужністю своїх воїнів:

• Україна захищає себе і європейський простір від ядерної імперської диктатури, яка є спільною загрозою для Заходу;

• кожний український солдат, який захищає лінію фронту, зменшує ризик прямої конфронтації НАТО з Росією;

• США не втратили жодного військовослужбовця у нинішній війні проти РФ – саме завдяки українському спротиву.

Висновок: вимагати від України “оплати” за жертви, які вона вже понесла і продовжує нести задля спільного захисту, – є, з точки зору моралі, принизливим і цинічним.

4. Очікування української сторони

Виходячи з вищенаведеного, Україна вважає за доцільне порушити перед міжнародними партнерами питання про:

– офіційне визнання стратегічного внеску України у глобальну безпеку;

– безумовне виконання положень Будапештського меморандуму всіма його підписантами і доповнення даного меморандуму новими двосторонніми або багатосторонніми договорами із прописаним у них покроковим детальним механізмом реалізації передбачених у меморандумі гарантій.

– розгляд компенсаційних механізмів, включаючи:

• списання або конверсію частини зовнішньої заборгованості;

• пріоритетний доступ до інвестиційних, оборонних і технологічних програм;

• підтримку плану економічного відновлення України за зразком історичних прецедентів.

5. Заключні положення

Україна залишається відкритою до конструктивного діалогу та вважає, що визнання принципу стратегічної компенсації – є не лише питанням історичної справедливості, але й основою довіри у міждержавних відносинах.

Український народ, який продовжує боротьбу за свободу і європейське майбутнє, має право розраховувати не лише на підтримку, а й на глибоке партнерське переосмислення своїх взаємин із тими, хто отримав вигоду від його жертви…

Меморандум уперше оприлюднено у персональному блозі Ігоря Смешка на “Українській правді” https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/680a926b137ec/