Ігор Смешко: Або комітет із питань розвідки не інформує Зеленського, або президент не дослуховується до інформації. Обидва варіанти небезпечні

Катастрофа пасажирського літака “Міжнародних авіаліній України” зі 176 людьми на борту поблизу Тегерана 8 січня 2020 року – не просто фатальна випадковість, але, зокрема, наслідок некомпетентності українського керівництва. Після ліквідації силами США генерал-майора Касема Сулеймані в ніч на 3 січня всі розвідки світу прогнозували удар із боку Ірану, отже, офіційному Києву вже тоді треба було заборонити польоти своїх авіаперевізників у зону конфлікту, заявив в інтерв’ю “ГОРДОН” колишній начальник Головного управління військової розвідки Міноборони України , ексголова СБУ, Голова Політичної партії “Сила і Честь”  Ігор Смешко.

– Президент США Дональд Трамп 8 січня виступив із терміновою заявою щодо ситуації в Ірані. Він не тільки оголосив про нові санкції проти офіційного Тегерана, але закликав НАТО до більшої активності на Близькому Сході, по суті – взяти участь у конфлікті. Але зараз Альянс розділений, у тієї ж Франції, наприклад, свої економічні інтереси в Ірані. Якщо країни НАТО не відповідатимуть Трампу взаємністю, чим це обернеться?

– Незалежно від відповіді й так відомо, що Альянс переживає не найкращі часи. Не є секретом і часткова втрата лідерства в ньому з боку США, критика з боку президента Франції та публічна реакція на цю критику з боку канцлерки Німеччини. Таке ще кілька років тому було б немислимим. Звичайно, усе це грає на руку противникам НАТО.

Симптоматичною щодо цього є думка американського лауреата Нобелівської премії з економіки Пола Кругмана, яку він виклав у своїй статті в газеті The New York Times 6 січня 2020 року: “Оскільки ми були прибічниками дотримання правил, ми також були завжди такими, що відносно заслуговували на довіру. Союз з Америкою мав сенс, тому що ми не були тією країною, яка зрадила б союзника заради короткострокової політичної зручності.

Трамп повернувся спиною до всього, що робило Америку великою. Під його керівництвом ми стали не чим іншим, як великим, корисливим хуліганом – хуліганом із манією величі, який зовсім не такий сильний, як він думає.

Ми різко відмовляємося від таких союзників, як курди. Ми шануємо воєнних злочинців. Ми обкладаємо без всякої причини тарифами дружні країни, такі як Канада. І, звичайно ж, після більш ніж 15 тис. випадків брехні нічому, що можуть сказати наш лідер і його прибічники, вірити не можна”.

– Вас не здивувало, що президент України в розпал гарячого протистояння між США й Іраном полетів в Оман – країну, дуже близько розташовану до осередку конфлікту, де розміщені американські бази, по яких офіційний Тегеран цілком може випустити ракети, як це було днями з Іраком?

– Здивувало. Тут два варіанти: або комітет із питань розвідки не виконує своїх функцій і не інформує президента, або президент не дослуховується до його інформації. Обидва варіанти дуже небезпечні для держави.

–  Як думаєте, чому за добу до аварії лайнера МАУ в Тегерані президент Зеленський зателефонував держсекретареві США Майку Помпео і, згідно з офіційною інформацією, заговорив про загострення ситуації на Близькому Сході?

– Не можу коментувати, бо не маю достовірної інформації про зміст розмови.

– Чому Іран перед обстрілом ракетами авіабаз США в Іраку не закрив повітряного простору? Чому Україна, вже знаючи, що Іран випустив ракети, не заборонила або хоча б не рекомендувала своїм повітряним суднам утриматися від польотів над Іраном та Іраком?

– Тому що умовою успіху будь-якого удару є раптовість. Закриття власного повітряного простору перед цим – розвідознака підготовки до удару і, отже, непряме його демаскування.

Але чому Україна вчасно не припинила польотів в Іран, для мене загадка. Уже після ліквідації американцями генерал-майора Касема Сулеймані потрібно було “з технічних причин” зупинити ці польоти. Упевнений, не тільки всі розвідки світу прогнозували удар у відповідь, але й більшість політологів Заходу про це відкрито говорили у ЗМІ.

А вже після завдання іранцями ударів виліт літака був би просто немислимим. Тим більше, що не варто недооцінювати можливості наших розвідок. Для прикладу, 24 березня 1999 року військова розвідка доповіла керівництву країни про підготовку ракетного й авіаудару НАТО по Югославії за 12 годин до моменту його початку. Причому ґрунтуючись суто на наших технічних можливостях і в умовах, коли ніхто не вірив, що Альянс уперше в історії застосує силу для нападу, а не для захисту.

Джерело:  www.gordonua.com