Ігор Смешко: Кабмін наче робить реверс в економічній науці з 19 століття назад в середньовіччя і оперує лише одним показником «економічного зростання» – запозиченням

“Цікаво, якими моделями прогнозування зростання економіки користується наш Кабінет Міністрів під час макроекономічного аналізу, щоби мати такі райдужні прогнози – лише на підставі обіцянок нових запозичень від МВФ?”, – задається питанням Голова партії «Сила і Честь» Ігор СМЕШКО, коментуючи впевненість Прем’єр-міністр України Олексія Гончарука стосовно того, що завдяки новій програмі співпраці з МВФ в Україні з’явиться більше робочих місць і відбудеться зростання зарплат.

Екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник Ігор СМЕШКО на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук зазначає наступне:

“Ще Карл Маркс в 19 столітті вважав, що окрім КАПІТАЛУ на зростання економіки впливає ще й ПРАЦЯ – тобто ПРОДУКТИВНІ ВИРОБНИЧІ СИЛИ.

Запозичення від МВФ – це навіть не КАПІТАЛ для інвестицій. Та й після того, як Німечччина вводить безкоштовну вищу освіту і практичне знаття преференцій для своїх громадян в прийнятті на роботу, відтік наших продуктивних виробничих сил в країну, яка має вільні робочі місця із середньомісячною платнею в рази більшої від нашої, може стати для нашої економіки катастрофою. Після того, як ми вже втратили мільйони наших кращих фахівців, змушених стати заробітчанами за кордоном.

Ще з 1987 року модель аналізу зростання економіки завдяки Нобелевському лауреату американському вченому Роберту Солоу почала включати окрім традиційних прискорювачей її зростання: ПРАЦІ і КАПІТАЛУ, ще й третій критичний елемент – ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОГРЕС.

У нас що, є прогнози, що до нас заходять в наступному році інвестиціі із новітніми технологіями виробництва світового рівня?

Чи ми вже маємо урядові секторальні програми не тільки збереження власних високих технологій, наприклад
в ракето, літако, судно і танко – будуванні, але й держава зможе забезпечити наших високотехнологічних виробників державним замовленням, або гарантованими власним, чи зовнішніми ринками збуту вітчизняної продукції?

До того ж і розрахунки навіть Солоу вже скориговані швидким розвитком чергових інноваційно – технологічних революцій.

Нобелевську премію по економіці в 2018 році отримали американські економісти Уільям Нордхаус і Пол Ромер за досягнення в розробці нових математичних моделей довгострокового макроекономічного аналізу економіки за рахунок введення ще двох нових компонентів, які впливають на її зростання.

Колишній головний науковий економіст Всесвітнього Банку Пол Ромер довів, що ЗНАННЯ можуть бути черговим каталізатором довгострокового економічного зростання країни.

Він створив теорію, згідно якої ТЕХНОЛОГІЧНІ ІНОВАЦІЇ і ЗНАННЯ є додатковим фактором ВИРОБНИЦТВА, а накопичення цих знань здійснює позитивний ефект на ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ і КАПІТАЛ.

Моделі Ромера, які були оприлюднені ще в 1990 році, вже тоді доводили, що надважливими факторами зростання сучасних економік є,перш за все, ЗНАННЯ, ІННОВАЦІЇ і ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ. А темпи зростання економіки можуть бути збільшені лише при ДЕРЖАВНІЙ підтримці ОСВІТИ і НАУКИ, ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я та зростанням стимулів для інновацій.

Причому нерегульований, ліберальний ринок не здатний по справжньому оцінити інновації, навіть якщо він їх виробляє.

Тільке державні регулювання і протекціонізм можуть шляхом субсидій на науково – дослідницькі розробки і довгострокові фундаментальні дослідження із розвитоком захищеної патентної системи підтримати зростання стимулів для інновацій.

Нордхас доповнив модель Солоу ще й аналізом наслідків і впливів зміни клімату планети і глобального потепління на розвиток сучасних економік. Він запропонував внести в розрахунки моделей макроекономічного аналізу економіки ще і ЕКОЛОГІЧНИЙ фактор із пропозицією боротися з глобальним потеплінням системою оподаткування на викиди вуглеводів.

Дивно. Весь сучасний світ економічної науки оперує щонайменше п’ятою вирішальними показниками для макроекономчного аналізу і прогнозування зростання економіки. Нобелівська премія в економіці -2018 присуджується за «значне розширення сфери економічного аналізу, побудуви моделей, які пояснюють, як ринкова економіка враховує ЗНАННЯ і ПРИРОДУ».

А наш Кабмін наче робить реверс в економічній науці з 19 століття назад в середньовіччя і оперує лише одним показником «економічного зростання» – ЗАПОЗИЧЕННЯМ. Єдина відмінність, що в середньовіччі це були звичайні лихварі, а не МВФ».