Інвестиційний ландшафт України має відповідати головним інтересам держави у сфері національної безпеки – Ігор Смешко

Економічний егоїзм вже став постійним і навіть до деякої міри панівним трендом у світових торговельно-економічних та інвестиційних відносинах.  Про це заявив голова партії “Сила і Честь”, перший військовий аташе незалежної України в США та Швейцарії, екс-начальник Головного управління військової розвідки Міноборони, колишній голова Служби безпеки, Надзвичайний і Повноважний Посол, доктор технічних наук, генерал-полковник Ігор СМЕШКО в ексклюзивному матеріалі для видання “ГОРДОН”.

«Нещодавно у Сполучених Штатах відбулася одна досить важлива подія саме для України.

Ідеться про те, що міжвідомчий комітет із питань іноземних інвестицій США (Committee on Foreign Investment) запровадив низку додаткових правил стосовно регулювання іноземних інвестицій, що вступили в силу 13 лютого. Вони застосовуватимуться до сфер, які можуть мати потенційний вплив на національну безпеку й оборону США, і запроваджуватимуться відповідно до закону щодо оцінки ризику у сфері інвестицій, прийнятого Конгресом у 2018 році (Foreign Investment Risk Review Modernization Act) .

Виходячи з експертних оцінок, ці правила стосуватимуться низки так званих чутливих галузей, від яких сьогодні залежить життєдіяльність будь-якої сучасної країни: виробництво товарів оборонного та подвійного призначення, обладнання для ядерної індустрії, напівпровідників, інформаційних і біотехнологій, інтелектуальної власності тощо (перелік буде доповнюватися з часом). Окрема увага буде приділена належному захисту фінансових і персональних баз даних громадян США. Нагляду також підлягатимуть процедури отримання іноземними інвесторами контролюючих місць у керуючих органах американських компаній. Правилами уточнюються деякі відповідні терміни, зокрема поняття “основне місце ведення бізнесу”. Цікаво, що нові норми контролю розповсюджуватимуться й на придбання іноземцями нерухомості поблизу аеропортів, морських портів та військових об’єктів.

Утім, згадане нововведення адміністрації США пройшло практично непоміченим в українському інформаційному просторі, а між тим, воно мало б зацікавити медіа і громадську думку країни, що вже шостий рік протистоїть російській агресії. Адже в Україні час від часу виникають більш ніж гарячі дискусії щодо доцільності запровадження якихось обмежень у різних сферах, пов’язаних із необхідністю протистояння Москві, у тому числі з посиланням на іноземний досвід.

Звичайно, мова тут іде не лише про економічний егоїзм, який із недавнього часу вже став постійним і навіть до деякої міри панівним трендом у світових торговельно-економічних та інвестиційних відносинах. Зокрема, деякі країни Європейського союзу вже висловлюють стурбованість прагненням китайського капіталу отримати контроль над європейськими високотехнологічними підприємствами. ЄС також вимагає від Пекіна припинити дискримінацію іноземних компаній у Китаї. За деякою інформацією, їх, приміром, примушують створювати спільні підприємства з китайськими партнерами, позбавляють можливості отримувати держзамовлення та часом прямо не пускають до певних секторів економіки Піднебесної. Окрім цього, закордонним фірмам, серед іншого, навіть вказують передавати місцевим підприємствам свої ноу-хау. Наміри щодо придбання західних високотехнологічних підприємств є й у Росії.

Як відомо, Китай і Росія визначені головними стратегічними опонентами США. Тобто сам вищезгаданий крок Білого дому щодо регулювання іноземних інвестицій (не секрет, що тут ідеться насамперед про китайські капіталовкладення в американську економіку) виглядає як довгоочікувана і своєчасна політика нинішньої адміністрації США, спрямована на посилення контролю, одночасно із заохоченням дружніх країн. Вельми показово, що з огляду на стан сьогоднішнього співробітництва в оборонній та розвідувальній сферах такі країни, як Канада, Британія та Австралія, що є учасниками спільного зі Сполученими Штатами розвідувального альянсу, виключені з-під дії нових правил.

Підсумовуючи, можна зазначити, що запровадження даних обмежень виглядає більше ніж логічним у сьогоднішні турбулентні часи: обмеження впливу конкурентів на американську економіку, недопущення встановлення недружніми іноземцями контролю над критично важливими сферами економіки та отримання ними доступу до передових американських технологій.

Також є підстави вважати, що, виходячи із ситуації, пов’язаної з розповсюдженням коронавірусу, уже ближчим часом Сполучені Штати рішуче повертатимуть собі контроль над виробництвом низки критично важливих медикаментів та супутніх товарів. Адже, як нещодавно виявилося, упродовж останніх десятиріч багато американських компаній із метою скорочення виробничих витрат перенесло свої заводи в інші країни, зокрема в Китай. А сьогодні ця ситуація розглядається у США як така, що несе в собі небезпеку залежності.

Україні ж, здається, уже давно слід було б всерйоз задуматися над заснуванням міжвідомчої інституції, подібної до американської, завданнями якої була б системна координація державної інвестиційної політики. Адже надання доступу або, навпаки, недоступу до ринку, є одним із важливих елементів “розумної сили”, як її визначає відомий політолог і експерт із міжнародної безпеки Джозеф Най, а також дієвим інструментом будь-якої поважаючої себе держави.

Особливо актуально це виглядає на тлі резонансної історії навколо продажу (під час війни!) контрольного пакета акцій провідного українського виробника авіаційних двигунів та газотурбінних установок “Мотор Січ” іноземним інвесторам.

Слід було б також не гаяти час і нарешті продумати дієвий механізм пріоритетного залучення масштабних інвестицій саме з тих країн, які реально допомагають нам у стримуванні агресії Кремля. Подібні кроки мають стати елементами актуальної загальнодержавної стратегії стримування агресора. У світлі останніх подій окремої уваги заслуговує і критично важлива фармацевтична галузь.

Іншими словами, інвестиційний ландшафт України має відповідати головним інтересам держави у сфері національної безпеки».