Ігор СМЕШКО: Дві світові війни  уже були  попередженням, а фантом третьої – ще досі не зникає

Шановні  колеги,  гості,  присутні !

Загальновідомим є те, що с того часу,  коли  з’явилися на  планеті Земля різні цивілізації людей, існує і процес їх трансформації, а також  спроби  поширення  впливу – на інші народи і цивілізації.

По – суті, цей процес є боротьбою двох протилежностей:  спробою домінування і дуже повільною,  але поступовою  інтеграцією.
Неминучі кризи – як наслідок цієї боротьби, і раніше впливали на темпи і якість розвитку людськості.

Але ніколи  раніше  кризи в розвитку окремих цивілізацій не мали такого глобального характеру, системної залежності народів, і не ставили на карту  питання виживання   планети, в цілому.

Характерним є і те, що: глибина інтеграції окремих цивілізацій,  уніфікація форм державного управління,  релігійних поглядів і суспільної моралі,  притаманні кожній із них,  а головне –  вдосконалення духовних якостей і моральних цінностей окремої особистості – завжди відставали від темпів науково–технічного прогресу.
Навіть після багатьох тисячоліть розвитку загальнолюдської цивілізації  – відмінність між світоглядами та соціально – економічна нерівність між різними народами на планеті  –   залишаються  вкрай разючими.
В той же час, 21 століття характерне, на мою думку,   перш за все тим, що мало у чому змінена внутрішня природа окремої людини зіштовхується в наші часи із тим фактом, що контроль за ресурсною та фінансово – економічною базою планети, від яких залежить  життя і доля мільярдів ії населення – усе більше концентруються  у  руках декількох сотень  найзаможніших  сімей світу.
Сімей, які паралельно концентрують у своїх руках і контроль над  глобалізованими  засобами масової інформації. Що, надає їм, крім іншого, можливість формування і маніпулювання масовою свідомістю цілих народів. В той час, коли їх справжні внутрішня природа і культура, а також загальнолюдські слабкості і спокуси, як правило закриті від очей цих народів і мало чим відрізняється від володарів світу минулого. Як наприклад, спокуси грошима і владою над людьми.
Але, чому ж глобальні конфлікти між народами, навіть у недалекому минулому, не приводили до катастрофи і до кінця історії  людства? Адже дві світові війни  уже були  попередженням,  а  фантом третьої – ще досі не зникає?
По – перше, тому що усі попередні конфлікти між народами, на щастя,  не мали у своєму розпорядженні зброї масового знищення;
По – друге, тому, що перші плоди науково – технічної  революції, пов’язані із такою зброєю з’явилися в країнах з  демократичною формую правління.
По – третє,  тому, що невдовзі аналог подібної зброї з’явився і у руках колишнього СРСР, зруйнувавши таким чином монополію володіння нею з боку однієї держави.
Останній фактор, на жаль, остається до цього часу недооціненим.
Хоча, другий фактор відігравав дуже важливу роль, тому що з’явись ця зброя раніше в руках диктаторів, наприклад,  фашистської Німеччини –  доля людства могла б бути іншою.
Але, фактом залишається і те, що демократія  Сполучених Штатах Америки, зразка 1945 року, – не запобігла використанню  цієї, нелюдської за суттю,  зброї проти Японії.

З другого боку, саме ця форма державного управління з урахуванням того, що, як правило, в діючих демократіях:
– де функціонують три незалежних гілки влади,
– над якими є певний контроль громадянського  суспільства,
– де існують, хоча б відносно, незалежні від уряду ЗМІ,
– а також є опозиція, і як наслідок – процес прийняття державних рішень має формально збалансований та об’єктивно більш виважений, ніж у авторитарних режимах,  характер –
принаймні, дала людству можливість виграти час, для  ліквідації загрозливого для нього однополярного, у ядерному сенсі, світу.
У подальшому, при біполярному розподілу основних сил планети, під час «холодної війни»  – це не залишало шансу навіть яструбам  усереднені демократичних урядів  Заходу – для спокуси легкої  перемоги  над супротивником. Саме наявність цих обставин і підтримувала донедавна  баланс у світі.
Але, чому у наші дні, навіть сама визначальна, в плані успіху у світовому науково – технічному прогресі, в розробці теорії і практики діючої демократії, євроатлантична цивілізація – має  усі ознаки системної кризи?
Чому, наприклад, інші народи Світу – азійські, арабські, африканські, так охоче прагнуть долучитись до плодів євроатлантичного науково – технічного прогресу, і у той же час вкрай  вороже ставляться – до силового нав’язування їм євроатлантичних форм демократії?
А тому, що кожний народ і кожна цивілізація мають  свій власний історичний  шлях,  самобутню долю, і право на  власну філософію і  мораль.
А також –  на свій власний шлях до Бога.
По перше,  давайте визначимося – що ж собою уявляє і із чого складається євроатлантична цивілізація, одним із  найцінніших  плодів розвитку якої стала – демократія.
На мою думку, вона ґрунтується  на трьох основних компонентах, якщо хочете  – на трьох основних китах:
– по – перше, – це на основах культури і філософії стародавньої Греції;
– по – друге, – це на теорії і практиці державотворення і основах правової культури стародавнього Риму;
–  і, на кінець, по – третє, – це на основах християнської моралі і релігії.

У подальшому розвиток цієї цивілізації у сучасні форми євроатлантичних демократій важко уявити собі, також, без вирішального впливу на неї  епох європейського Ренесансу,  Реформації та буржуазних революцій 17 – 19 століть.
В правовому плані – без Магдебурзького права та  Громадянського Кодексу Наполеона.

Саме боротьба цих двох протилежностей  спонукала Захід постійно вдосконалювати свою модель економічного і політичного розвитку для забезпечення внутрішньої стабільності і підтримки суспільствами дій своїх урядів  – з метою перемоги в економічному, політичному і оборонному змаганні із СРСР.

Стара Європа, не розуміючи цього сама, потребує у цей час нашої допомоги, не менш, ніж ми потребуємо від неї.  Будь –  які спроби наших шановних і поважних за віком  європейських родичів – спочити на лаврах своїх батьків і пращурів, в  якості рантьє їх минулих світових досягнень  –  є дуже небезпечною ілюзією. Яскравим прикладом цього є економічна криза в Греції, економічні проблеми Італії і Іспанії, а також – соціально – демографічні проблеми Британії, Франції і Німеччини.

Штучно законсервувати третій світ  у якості сировинного придатка і дешевої робочої сили, а також кардинально зупинити міграцію з бідніших країн світу у найбагатші – все одне, що спробувати змінити закон земного тяжіння.  А, спроби отримання контролю над стратегічними ресурсами  під гаслом розповсюдження європейських форм демократії у світі – може викликати зворотну,  асиметричну силову реакцію…

Думаю, що настав час перенесення, взагалі, у архіви стереотипів часів «холодної війни». Особливо – про поділ Європи на Захід і Схід.
У наші дні скоріше проглядаються елементи потенційного світового конфлікту не по лінії: Схід – Захід, а, скоріше по лінії:  бідний Південь і багата Північ.
Слов’янські народи Європи взагалі залишилися останнім резервом євроатлантичної цивілізації – с величезним потенціалом внутрішньої Християнської моралі і  щирим бажанням його реалізації, на користь усього Світу.
З чисто прагматичної точки  зору –  сучасна структура безпеки цієї Цивілізації повинна включати у наші дні –  простір від Ванкувера до Владивостока.

Причому, без повноцінного включення в цю структуру Росії,  ця система безпеки, навіть  теоретично  – неможлива.
Отже, національною стратегією розвитку України, в наші дні, може бути тільки одна – побудова розвинутої і діючої форми європейської демократії  в країні.
Із ринковою, соціально орієнтованою економікою,  потужним середнім класом і розвинутим громадянським суспільством.
Обмеженим державним регулюванням стратегічно важливих галузей промисловості і сільського господарства і збереженням власного оборонного потенціалу.
Тільки це зможе дати нам і сильну державу і сильну економіку, і заможне суспільство.
А головне – щасливих і вільних громадян в нашій  державі, здатних і мотивованих на ії захист, у разі небезпеки.
Тому що, без наявності в країні потужного середнього класу, діючого громадянського суспільства і незалежних гілок влади, які знаходяться  під його контролем  – немає вільного громадянина держави. А без нього – справжня демократія  існувати не може.
Батьку «Декларації про незалежність Північної Америки» Томасу Джефферсону приписують наступний вислів:
«Дійсна незалежність, свобода і демократія – це не іграшка, яку дарують дітям. Це дуже серозна річ, якою можуть користуватися лише високоосвіченні, сильні та мужні люди. Для яких особиста гідність – є найодважнішою рисою людського життя».
І, навпаки, світовий досвід беззаперечно свідчить – тільки діюча демократія дає приклади найвищих стандартів якості життя, забезпечення прав і свобод ії громадян та їх безпеки, як всередині держави, так із зовні.
Іншого шляху –  у нас просто немає.
А, іще – це історичний шанс для України стати зв’язуючи ланцюгом і донором, а також, нарешті, активним політичним гравцем у побудові нового безпекового простору від Ванкувера до Владивостока.
Та своїм прикладом – вплинути на наших  близьких сусідів.
Тим самим, долучитись до завершення процесу об’єднання Європи і Євроатлантики і зробити свій історичний внесок у продовження мирного і еволюційного процесу взаємопроникнення і поступової інтеграції цивілізацій Світу.