Екс-голова СБУ Смешко: В АТО ще не використано весь інструментарій (інтерв’ю журналу “Фокус”, 21.06.2014)

Колишній голова Служби безпеки України (2003-2005 рр..) Ігор Смешко – про війну в Донбасі, провали контрпропаганди силовиків і роль Олега Тягнибока в анексії Криму

Антитерористична операція триває вже третій місяць. Чи є впевненість у її успіху?

У мене є впевненість, що у кінцевому підсумку ми переможемо. Але точна дата – це, швидше, питання до астролога. А якщо серйозно, то у проведенні АТО є кілька аспектів. Перший пов’язаний із об’єктивною слабкістю держави та її силового блоку, який нам залишився після Януковича. Другий – з нашою головною проблемою: розвідувальним забезпеченням, стратегічним і оперативно-тактичним плануванням, координацією і тиловим забезпеченням бойових дій на сході. Фактично ми маємо справу з військовою агресією нового типу, так званою «війною керованого хаосу», якою керують з-за кордону. Крим вже окуповано, а два інші регіони охоплені загрозою нового територіального розпаду. З професійної точки зору АТО вже давно повинна була перерости у повномасштабну територіальну оборону. І керівництвом її має займатися не СБУ, а Генеральний штаб Збройних сил.

Ігорь Смешко / Фото: Олександр Чекменев, Фокус

Тих самих Збройних сил, яких, якщо вірити політикам, та й самим військовим, в Україні просто немає?

Цю тезу часто використовують для виправдання нерішучості, бездіяльності і непрофесіоналізму. Згадайте розгортання в рекордні строки нашої бригади в Іраку в 2003 році, мирне вирішення кризи навколо Тузли і подальші події 2004 року, за часів «помаранчевої революції». У центрі Києва тоді теж були багатомільйонні акції протесту, а на боці опозиції з-під Чернігова будь-якої миті готові були вирушити до столиці дві танкові роти з повним боєкомплектом. При цьому 15 тисяч бійців внутрішніх військ 28 листопада 2004 року отримали бойове спорядження і вишикувалися в колону для руху на столицю з метою розгону опозиції. Країна тоді також перебувала на межі громадянської війни. Але силовий блок, насамперед СБУ, виконав свій обов’язок і забезпечив безкровний розвиток подій. Тобто, професіоналізм був. Його почали знищувати, починаючи з 2005 року, практикою політичних призначень до силових структур, коли фактично людям з вулиці давали повноваження маршалів. Ця практика не змінюється й досі.

Тоді скажіть, хто з нинішніх керівників силових структур не на своєму місці?

Насамперед, ні за своїми професійними, ні за своїми діловими якостями займаним посадам не відповідають керівники військової розвідки Міноборони і Служби зовнішньої розвідки країни. Ці люди в минулому були моїми підлеглими, я їх знаю, тож маю право давати таку оцінку. Сама практика ведення бойових дій на сході країни доводить, що ефективного розвідувального забезпечення – якщо колони військових потрапляють у засідки, непідготовлені розвідгрупи опиняються в полоні, транспортні літаки збивають над нашими аеродромами – просто немає. Не кажучи вже про точне визначення місць розташування терористів, їхніх лідерів та перекриття каналів їхнього постачання з-за кордону.

До роботи голови Держприкордонслужби Миколи Литвина, який не контролює ситуацію на східному кордоні, у вас запитань немає?

Є. Погодьтеся, дивно, що керівник прикордонної служби лише після трьох місяців фактичної війни заявив про те, що настав час переходити від захисту кордону до його оборони. Чому це питання не порушувалося з перших днів, коли було зрозуміло, що ми перебуваємо в стані військової агресії?! Чому його відомство першим не ініціювало питання переходу від режиму АТО до режиму територіальної оборони і необхідності оборони кордону із залученням армії? Чому не було замінено керівництво прикордонної розвідки, коли стало зрозуміло, що через дірявий кордон йде поповнення і постачання терористів? Ці запитання має поставити військова контррозвідка та військова прокуратура.

Чому Україна досі не зважилася на повне перекриття кордону з Росією?

Сподіваюся, що у новообраного президента вистачить сил жорстко поставити це питання. Адже у нас не лише проблема боротьби з окремими терористами. Головна проблема – відсутність територіальної оборони. Ми перебуваємо в стані зовнішньої агресії за участі диверсійних груп, терористів і бандформувань. Але є ще й частина обдуреного народу, яка взяла зброю – це вже елементи повстанського руху. Деякі його учасники щиро вважають, що захищають справедливість.

Розвідка спить

Рядові солдати, які беруть участь в АТО, кажуть, що їхні позиції, маршрути пересування тощо просто здають терористам. Здають свої ж. Де шукати зрадників?

Це на совісті військової контррозвідки СБУ. Наведіть хоча б один приклад, коли військова контррозвідка визначила, хто саме зливає наших хлопців. Адже це, крім іншого, дуже важливо для підняття бойового духу Збройних сил. Якщо є такі факти, ми не можемо чекати місяцями. Потрібно оперативно реагувати на випадки зради і негайно доводити до своїх військ інформацію, хто, коли і як був покараний. Інакше ми не зможемо довго розраховувати на бойовий дух наших хлопців, які відчувають свою незахищеність.

Хто підігріває ситуацію в Донецьку і Луганську?

Вище військово-політичне керівництво Росії. Там вважають, що розвиток демократії в нашій країні є загрозою національній безпеці РФ, оскільки в самій Росії – автократична система державної влади. Нашій розвідці потрібно було бити в усі дзвони, коли у 2008 році на саміті НАТО в Бухаресті Путін, звертаючись до президента США Буша, сказав, що Україна – це недодержава. Потрібно було бити у дзвони, коли Путін заявив, що Велику Вітчизняну війну Радянський Союз виграв би й без України. Це були перші розвідознаки, що інформаційна війна і підготовка до зміни статус-кво в існуючих кордонах запущені на повну котушку.

Поради не потрібні

Ви були позаштатним радником Турчинова, коли той виконував обов’язки глави держави. Які поради ви йому давали?

Я був у складі групи експертів при РНБО, і перше, що запропонував, – призначити міністром оборони генерала армії Віталія Радецького, який на момент здобуття Україною незалежності командував 6-ю гвардійською танковою армією, яка дислокувалася у Дніпропетровській, Донецькій і Луганській областях. На той час це була найбільша танкова армія світу. Потім Радецький командував Одеським військовим округом, був другим міністром оборони незалежної України. Краще за нього ніхто не знав театр майбутніх воєнних дій, організаційний і кадровий потенціал наших Збройних сил. Але до нас не дослухалися. Призначили Ігоря Тенюха, який не мав практичного досвіду командування загальновійськовими з’єднаннями. Ми навіть зверталися за допомогою до його святості патріарха Філарета, щоб він якимось чином вплинув на це кадрове рішення тодішнього вищого політичного керівництва країни, а я особисто вперше в житті пішов на зустріч з головою партії «Свобода» (Ігор Тенюх був призначений міністром оборони за квотою ВО «Свобода»).

І що відповів Олег Тягнибок?

Він сказав, що знімати з посади Тенюха аморально, адже адмірала тільки-но призначили! Зате нам довелося чекати, поки ми втратимо Крим, аби зрозуміти, що призначення адмірала було помилковим.

Багато військових і політиків висловлюються за введення воєнного стану в Донбасі. На Вашу думку, це і є ключ до мирного життя Сходу?

Особисто я не бачу прямого зв’язку між запровадженням воєнного стану і можливістю з його допомогою кардинально змінити ситуацію на Сході. У нас і нинішній законодавчий інструментарій не використано у повному обсязі. Подивіться – ми оголосили часткову мобілізацію. Це означає, що в країні настав особливий період. Наступним кроком у цей особливий період мало стати створення Ставки Верховного Головнокомандувача, щоб ситуацію під контроль взяв Генеральний штаб Збройних сил як її основний робочий орган, а не СБУ, яка не має ані оперативного управління, ані можливості воювати на великих територіях, ані фахівців, здатних забезпечити територіальну оборону. Тобто, фактично всі елементи військової структури держави навіть зараз можуть бути задіяні.

Розмовляв Станіслав Мірошниченко, Фокус, 21 червня 2014 в 09:02

Оригінал: https://focus.ua/politics/308872

Переклад українською – пресслужба Політичної партії “Сила і Честь”.