8 кроків до побудови зовнішньої стратегії України

Олена Сотник, другий номер виборчого списку партії «Сила і Честь», юристка, народна депутатка України VIII скликання, представниця української делегації у ПАРЄ.

За 28 років незалежності ми так і не змогли визначити для себе відповіді на глобальні питання.

Яке наше місце в світі? У якій ролі себе бачимо? Як маємо позиціонувати себе в світі для захисту і просування власних інтересів?

Треба визнати, що до 2014 року нашу зовнішньополітичну позицію фактично визначала Росія. Після Революції гідності – внаслідок прямої військової агресії Росії, анексії Криму та окупації частини країни — наша зовнішня політика майже повністю зосередилась на боротьбі з агресором, посиленні санкцій та формуванні коаліції, яка би підтримувала Україну у протистоянні РФ. В той самий час ми офіційно зафіксували євроінтеграційний та євроатлантичний вектор, внесли відповідні зміни до Конституції, підписали угоду про асоціацію з ЄС, але крім політичних декларацій подальших практичних кроків так і не зробили.

Нова європейська ідея почнеться з України

Передусім ми маємо визначитися з ідеологічною складовою, навколо якої слід будувати серйозну продуману стратегію не на місяці чи роки, а на десятиріччя. Це має бути філософія нашого існування як держави: ким ми є, чого прагнемо, що готові зробити заради досягнення глобальної мети для нашої країни, європейського континенту та всього світу.

Ми можемо довго сперечатись, що саме спонукало людей вийти на вулиці проти режиму Януковича. Очевидно одне — різка зміна курсу, тобто відмова Януковича від європейської інтеграції, стала спусковим гачком, який спонукав людей відстоювати свободу та демократію своєї країни. Ми вийшли на Майдан з прапорами України та ЄС. Ми відкрили собі шлях до Європи своєю мужністю, принциповістю і, на жаль, смертями наших героїв. Ми фактично стали центром відродження європейської ідеї тоді, коли в самій Європі вже панувала криза бачення та власної візії – куди рухається ЄС, як зберегти ідентичність народів і підтримати їх єдність. І цю візію ми фактично дали Європі своєю Революцією гідності.

Недостатньо мати лише економічні інтереси. Мають бути спільні цінності, про які й заявила Україна зимою 2013−2014 років. Це мир, свобода і гідність. Мені здається, що саме ця філософія і стане новою європейською ідеєю, яка народилася в Україні.

Хто є нашими друзями і союзниками в Європі та світі

Друге важливе питання нашої української стратегії, хто наші друзі та союзники — ситуативні та стратегічні партнери на найближчі роки та десятиліття. Це важливо для стратегії повернення окупованих та анексованих територій у короткостроковій або середньостроковій перспективі та поверненні миру та безпеки на ці землі.

Почати треба зі супротивників, з яких ключовим є Росія. Але також і ті країни, які бачать себе стратегічними союзниками РФ. На жаль, частина з них — у ЄС. Вони намагаються підірвати єдину позицію блоку щодо України і російської агресії, що є питанням загальноєвропейської безпеки.

Росія вочевидь буде мати чисельнішу армію, ніж Україна, а також більше ресурсів для фінансування своїх сил. І наша єдина можливість стримувати небезпечного ворога — долучатись до економічних та безпекових союзів із надійними геополітичними партнерами. Йдеться про спільні секторальні інтереси, нові логістичні можливості завдяки географічному розташуванню, кооперацію з метою просування товарів на європейські ринки.

Наші безпекові союзи можливі з країнами, які визначають для себе Росію як пряму загрозу: це країни Балтії, Польща, Грузія, частина Скандинавських країн. З ними ми вже найближчим часом могли би реалізувати ідею Балто-Чорноморського союзу.

Набуття Україною членства в ЄС

Україна має використати Угоду про асоціацію як можливість зміни правил та стандартів у різних сферах економіки та суспільного життя. Йдеться передусім про встановлення рівних можливостей, прозорих правил, створення єдиного економічного простору для конкурентоздатності наших виробників на європейських ринках, тощо.

Що стосується набуття членства в ЄС, то тут Україна має передусім оцінити свої стратегічні перспективи і тверезо розглядати готовність до інтеграції на різних етапах. Останні події показали, що ЄС сьогодні є достатньо розбалансованим, не має єдиної позиції та візії подальшого розвитку. Водночас існування таких світових економічних гегемонів як Китай, США та Індія говорить про те, що для Європи лише союз економік може створити відповідні переваги. Україна має максимально прагматично підійти до цього.

Стратегічне партнерство з США

Необхідність побудови більш глибоких економічних і безпекових відносин зі США є очевидною. Немає більшої гарантії безпеки для України від зазіхань РФ, ніж присутність на нашій території великих американських корпорацій. Ми поки не побачили великих інвестицій з США, та це не означає, що у найближчому майбутньому ми не можемо постати перед питанням стратегічного економічного партнерства з цієї країною — в енергетиці, сільському господарстві, інформаційній сфері, науковому співробітництві та співробітництві у сфері ВПК. Підтримка розбудови в Україні сильної економіки та державних інститутів може стати для США демонстрацією переваг цінностей вільного демократичного суспільства жителям колишніх республік СРСР, у тому числі Росії.

Відносини України з Великою Британією

У Великій Британії триває Brexit, і він невідворотний. Британія стає гравцем, що вестиме не тільки власну політику, але й буде представником США в Європі. Для України це відкриває декілька можливостей.

Велика Британія є нашим безсумнівним союзником у протистоянні російській агресії. Логічним є посилювати співпрацю, безпекове співробітництво і просувати єдину позицію в міжнародних організаціях. Крім того Brexit означає перебудову Великою Британією торгівельних відносин і стратегічних економічних партнерств. Азія та арабські країни вже активно працюють над налагодженням нових торговельно-економічних відносин з королівством. Україна також має скористатись змінами в статусі Великої Британії і працювати над укладанням стратегічних угод.

Лондон вочевидь переглядатиме політику відносин з ЄС, але не втрачатиме вплив на політику союзу. Велика Британія могла би стати нашим європейським адвокатом і сприяти співробітництву з країнами ЄС.

Стратегічна дружба з Канадою

Про підтримку та особливе ставлення Канади до України можна писати довго та багато, але головним є те, що наразі це ключова країна з потужного табору демократичних держав, яка не просто завжди підтримує нас, але й готова продовжувати глибоку інтеграцію та співробітництво на всіх рівнях.

Після угоди про вільну торгівлю вважаю абсолютно логічним кроком почати перемовини щодо гармонізації всього необхідного масиву законодавства, яке буде надавати можливість канадським експатам українського походження, не втрачаючи соціальних та пенсійних гарантій, певний час працювати на розбудову демократичної інфраструктури в Україні. Канада може стати відправною точкою і за умови успішного досвіду — промоутером України серед інвесторів для інших країн. Спільні проекти могли би також вивести Україну в вищу лігу гравців в таких сферах ВПК та ІТ.

Робота з українською діаспорою

Сьогодні, за різними підрахунками, до 7 млн українців знаходяться за межами України. З кожним роком інтегрованість цих людей в українське суспільство зменшується, зв’язок послаблюється. Постає питання системної державної політики для роботи з діаспорою.

Діаспора може стати найефективнішим представником торговельних, гуманітарних, безпекових інтересів України за кордоном. Для цього українці за океаном мають відчувати себе потрібними Україні. Йдеться про розбудову комунікацій з діаспорою, захист їх інтересів, спрощення постановки на консульський облік та документального оформлення, забезпечення їх виборчих прав, вирішення питання з подвійним громадянством (за винятком другого громадянства з країною-агресором), захист трудових та соціальних прав.

Все це може стати реальною, ефективною зовнішньополітичною стратегією для України за умови наявності політичної волі та консолідації суспільства. Україні допоможуть інші країни. Та тільки тоді, коли ми самі відчуємо себе сильними незалежними, здатними відстоювати як власні інтереси, так і глобальні цивілізаційні цінності.