Олег Бєлоколос: Загроза з боку росії була, є і буде. Тому ми маємо створювати міцні регіональні союзи, які б нам допомагали

Днями Росія отримала чергову “чорну мітку” – Держдепартамент США вніс рф до переліку країн із задокументованою “політикою чи моделлю” торгівлі людьми та вербування дітей-солдатів. “Сусіди” Росії у цьому списку – КНДР, Китай, Сирія, Афганістан, Іран, Туркменістан, Куба, Еритрея тощо. Проте Україні варто припинити наївно очікувати, що як не хтось прилетить до нас з ООН і допоможе, то Росію оголосять країною-спонсором тероризму… Це, звісно, добре, але що це нам дасть?

“Загроза з боку Росії для України була, є і буде. Тому ми маємо створювати союзи, які б нам допомагали.”

Наприклад, де-факто, ми вже маємо такий союз з Польщею. Йде якийсь рух щодо співпраці у сфері ВПК, навчанні українських військових, розбудові відповідної інфраструктури і так далі. Наскільки я чув, такі процеси йдуть, проте не розголошуються (і це правильно). Так, цей союз ще оформлюється, але треба допомагати цьому процесу усіма силами та ресурсами, які у нас є. Адже Польща – член НАТО, і союз з цією державою нам життєво необхідний.

Після Польщі я б говорив про ті країни, що якийсь час перебували, скажімо так, на дистанції, а зараз нам допомагають. Насамперед це Словаччина та Чехія. Для мене особисто їх союзна допомога стала неочікуваною, зважаючи, що після 2014 року вони тримали певну дистанцію. Це було пов’язано, вочевидь, з великим проросійським лобі, на яке Кремль витрачав мільярди. Проте сьогодні керуючі кола цих країн, політики, які перебувають при владі, допомагають саме Україні.

Так само в пріоритеті для нас мають бути країни Балтії, які послідовно нас підтримують десятки років. Наприклад, Литва навіть йде на отримання збитків, проте перекриває російський транзит…

На мій погляд, ці “регіональні питання” мають бути для України в пріоритеті, до підтримки таких союзів варто залучати політичні, дипломатичні ресурси. Умовно, якщо у нас є 50 млн на дипломатичну діяльність, я би 45 спрямував на такі наші регіональні питання.

Крім цього, варто звернути увагу на потенційні нові союзи. Наприклад, цікаво, що Фінляндія, яка планує приєднатися до НАТО, та Японія, яка була представлена на останньому саміті НАТО, розвивають між собою співпрацю в галузі високих технологій. В України теж є якісь напрацювання в цьому плані. То чому б не придумати якусь колаборацію у такому перспективному трикутнику?

Загалом, робота “з сусідами” має майбутнє і через те, що в усіх нас спільне геополітичне положення – всі мають кордони з Росією і у всіх напружені стосунки з РФ (до речі, у Японії – теж). Зважаючи, що Росія, навіть отримавши найнищівніші геополітичні “статуси”, не зникне за один день, маємо привід для спільної діяльності з “друзями по нещастю” на віддалену перспективу. А на найближчу в пріоритеті все ж мають бути питання регіону.

“Сьогодні у світі вибудовується конфедерація союзу демократії проти союзу тиранії.”

І регіональна співпраця України, створення міцних регіональних союзів, про які я кажу, вкладатиметься у цей глобальний контекст. Це треба розуміти вже і підкладати під військове та гуманітарне співробітництво якісне політичне підґрунтя.

Не можу сказати, що ми нічого не робимо у цьому напрямку. Останнім часом ми активно працюємо в цьому плані. Можливо, треба робити це більш концентровано: не розпиляти не надто великі ресурси, які у нас є (мова і про професіоналів – дипломатів та послів, і про бюджети), по всьому світові, а направляти саме туди, де це найважливіше саме зараз.

Олег Бєлоколос, голова правління “Майдан закордонних справ”, член політради партії “Сила і Честь”.

Джерело: УНІАН