Застереження проти політики умиротворення від Карла фон Габсбурга

Переклад інтерв’ю Карла фон Габсбурга Kyiv Post від 21 грудня 2025 року

(частина І)

У першій частині інтерв’ю Карл фон Габсбург застерігає Європу від політики умиротворення, наголошує на важливості правильного розуміння боротьби України та попереджає про ризик ширшої війни в Європі.

Карл фон Габсбург — онук останнього австрійського імператора Карла І та нинішній глава дому Габсбургів. Він є політиком, громадським діячем і журналістом.

У 1981 році він завершив військову службу як командир взводу єгерів, пізніше проходив підготовку як пілот у Військово-повітряних силах Австрії. Також він є підготовленим парашутистом і з 2001 року очолює Європейську асоціацію військових парашутистів.

У жовтні 1996 року Габсбург був обраний до Європейського парламенту від Австрії як представник Австрійської народної партії. Його батько, Отто фон Габсбург, ще задовго до створення Європейського Союзу виступав за ідею об’єднаної Європи. Карл продовжує цю традицію як почесний президент Пан’європейського руху Австрії, який він очолював з 1986 по 2024 рік.

Пан’європейський рух — це політична та культурна ініціатива, що виступає за об’єднання європейських держав у спільний політичний, економічний та ціннісний простір. Заснований у 1922 році графом Річардом Куденхове-Калергі після руйнівних наслідків Першої світової війни, він виник як відповідь на зростання націоналізму та руйнівні конфлікти на всьому континенті.

Карл фон Габсбург також є власником української радіостанції «Країна FM», яка веде мовлення виключно українською мовою.

В ексклюзивному інтерв’ю він говорить про шлях України до ЄС і НАТО, необхідність повної перемоги та роль Європи у протидії російській агресії.

Kyiv Post (KП): Як би Ви оцінили прогрес України на шляху до європейської інтеграції з початку повномасштабного вторгнення?

Карл фон Габсбург (КфГ): Було зроблено багато важливих кроків уперед, чому сприяло зростання усвідомлення в ЄС того, що інтеграція має відбуватися якомога швидше. Але «якомога швидше» в ЄС все одно означає, що на все йде багато часу.

Інтеграція — це не швидкий процес. Кожна країна-кандидат у члени ЄС має пройти певні етапи, деякі з яких можуть виявитися дуже складними в нинішніх умовах війни.

Це не відбудеться одразу, але дуже важливо йти правильним шляхом до цієї інтеграції, адже вона нам абсолютно необхідна для майбутньої об’єднаної Європи. Нам потрібна Україна як її невід’ємна частина.

КП: Коли, на вашу думку, Україна реально зможе приєднатися до ЄС?

КфГ: У деяких своїх прогнозах щодо цього я повністю помилявся. Я вічний оптиміст. Я завжди сподіваюся, що все відбудеться швидше, ніж це відбувається насправді. Але я не наважуся назвати конкретну дату. Це завжди займає занадто багато часу, але врешті-решт це завжди відбувається.

КП: А як щодо членства в НАТО? Що зараз з цим відбувається?

КфГ: Мені дуже подобається думка, що питання не в тому, коли Україна вступить до НАТО, а скоріше в тому, що НАТО вступає в Україну.

Співпраця відбувається на професійному рівні — зокрема у військовій сфері — і це те, чого нам зараз дуже бракує, адже найбільший досвід у цій галузі наразі має саме Україна.

НАТО відстає, і більшість країн альянсу намагаються зрозуміти, що ж насправді тут відбувається. Я також не наважуся робити прогнози, оскільки це залежить від багатьох факторів, зокрема від того, чи всі країни НАТО готові проголосувати за це. Ми знаємо, що кілька країн створюють перешкоди. Треба знайти спосіб обійти це.

КП: Останніми роками поширеною є думка, що Європа допомагає Україні лише вижити, але не перемогти. І лише якщо цей підхід зміниться, Україна зможе перемогти.

КфГ: Безумовно. Ми бачили це протягом останніх кількох років у найабсурдніших проявах — розмови про обмеження на використання зброї, яку насправді вже було поставлено, обмеження щодо дальності, а також прийняття рішень щодо цілей, що для когось із-за кордону є абсолютно неможливим. Це має робитися тут.

Деякі накладені обмеження, на мою думку, є абсолютно неприйнятними.

Я вважаю, що надзвичайно важливо усвідомити ту важливу роль, яку Україна зараз відіграє для нас усіх. Тому ми всі маємо долучитися і підтримати Україну в тому, що вона робить для нас. І чим швидше європейці усвідомлять, що ця боротьба ведеться тут, в Україні, за нас – за нас усіх – тим краще.

КП: У 2023 році ви сказали, що європейці не до кінця усвідомлюють, яку ціну платять українці в цій війні. У 2025 році, після останніх вторгнень дронів та порушень повітряного простору ЄС винищувачами, чи вважаєте ви, що це ставлення змінилося?

КфГ: Усвідомлення дещо покращилося, але ми все ще далекі від повного розуміння того, що відбувається, бо інакше ми б не бачили деяких досить дивних реакцій, які тут спостерігаються.

Єдине, чого ми можемо навчитися на майбутнє, — це з історії. І якщо хтось відмовляється вчитися на історії, то він не може приймати жодних розумних рішень щодо майбутнього.

А ця концепція умиротворення – «О, давайте віддамо їм трохи України, це лише 20% країни, і після цього всі будуть щасливі» – це, звичайно, повна нісенітниця. Умиротворення не працює з тоталітарною державою. І ми маємо цей досвід з часів Другої світової війни.

Я думаю, що обізнаність європейців, безумовно, краща, ніж у 2023 році, але ми ще не досягли мети. Попереду ще довгий шлях.

КП: Тож, як ви вважаєте, чи розпочала Росія вже свою гібридну війну на європейській території?

КфГ: Звичайно.

КП: А як ви оцінюєте ймовірність повномасштабного вторгнення, наприклад, у країни Балтії чи Польщу? Чи це можливо?

КфГ: Я вважаю, що це цілком реально. Або навіть у Молдову. Якщо подивитися на російську військову концепцію, якщо подивитися на політичні заяви, які вони роблять щодня, ми навіть не можемо сказати, що Росія нам бреше, адже вони говорять про розширення свого впливу аж до Лісабона.

Якщо ви піддаєте себе тортурам перегляду російського телебачення – що я, мушу зізнатися, роблю дуже рідко – вони говорять про все. Ми просто не хочемо цього чути; тому ми це ігноруємо. З нашого боку ми не звертаємо уваги на те, що відбувається.

Я однозначно бачу можливість війни з НАТО, особливо щодо країн Балтії та Польщі, а також, поза межами НАТО, з Молдовою.

Останні вибори в Молдові мали для нас вирішальне значення. Я дуже, дуже радий, що на тому етапі Європа втрутилася і значно допомогла на цих виборах, щоб величезний фінансовий вплив, який чинила Росія – особливо в Гагаузії та інших регіонах – не мав успіху і не окупився.

КП: Раніше ви згадували, що вірите в можливість розпаду Росії. Чи все ще ви в це вірите, і які фактори могли б сприяти її розпаду?

КфГ: Я професійний оптиміст, і саме тому кажу, що злочинні режими ніколи не існують вічно. Росія — один із них. У неї теж настане термін придатності.

Гадаю, я не помиляюся, вважаючи, що [президент Росії] Володимир Путін і досі має підтримку більшості населення щодо своєї війни в Україні. Я не довіряю жодним опитуванням, проведеним у Росії, але це здається досить очевидним. Не має значення, чи це 60%, чи 80% підтримки – це все одно більшість.

Чому? Тому що Путін панує в ефірі. Він контролює інформаційний простір у Росії.

І я вважаю, що одним із ключових елементів, на якому ми маємо зосередитися, є вторгнення в цей інформаційний простір. Наскільки вони вторгаються в наш інформаційний простір – і нехай намагаються, ми маємо свої засоби протидіяти цьому, безперечно. Але ми також маємо проникнути в їхній інформаційний простір.

Є деякі організації, що мають глибокий вплив у Росії. Я знаю, що згадую про щось, що не дуже популярне в Україні, але треба сказати, що, наприклад, рух Навального мав дуже глибокий вплив у Росії.

Це, ймовірно, буде хтось на кшталт нього, сподіваємося, з іншою думкою щодо України. Хоча він кардинально змінив свою думку після своїх перших висловлювань щодо Криму.

Я справді сподіваюся, що існують інші рухи та технології, які дозволять нам донести правду до народу Росії, щоб він міг формувати власні думки, замість того, щоб покладатися виключно на пропагандистські наративи, які просуває їхній уряд.

Продовження у частині II.

Джерело: https://www.kyivpost.com/post/66156

 (Частина II)

У другій частині цього двосерійного інтерв’ю Карл фон Габсбург пояснює, чому стратегія Володимира Путіна, що полягає у «сидінні на багнетах», ніколи не може перемогти, а також ділиться своїми порадами для народу України.

Якщо ви пропустили першу частину, її можна прочитати тут.

Карл фон Габсбург — онук останнього австрійського імператора Карла I та нинішній глава дому Габсбургів — є політиком, громадським діячем і журналістом. Він продовжує розмову з «Kyiv Post» про шлях України до інтеграції в ЄС і НАТО, необхідність повної перемоги та роль Європи у протидії російській агресії.

Kyiv Post (KП): У інтерв’ю ABC News президент Володимир Зеленський зазначив, що перемога України означає виживання держави, оскільки президент Росії Володимир Путін прагне окупувати всю країну. Як ви визначаєте перемогу для України?

Карл фон Габсбург (КфГ): Виживання — це перший крок. Я з ним згоден, але це не може бути кінцевою метою. Кінцевою метою має бути територіальна цілісність і суверенітет України.

Це має включати питання виплати репарацій – не тільки за руйнування промисловості та інфраструктури, а й за біженців. Ми говоримо про величезні суми, адже йдеться про 5 мільйонів біженців та внутрішньо переміщених осіб, які вже роками перебувають далеко від дому.

Отже, Росія має заплатити ціну. Якщо це займе 50 років, то нехай займе 50 років. Якщо це займе 100 років, то нехай займе 100 років. Німеччині знадобилося сто років, щоб виплатити репарації за Першу світову війну.

І ще одне, про що, на мою думку, слід сказати, — це зміна режиму в Росії. Ми маємо поставити це як мету війни, у що я щиро вірю.

Якщо перші два пункти спрацюють – або навіть якщо спрацює лише перший пункт, територіальна цілісність і суверенітет України – зміна режиму в Росії відбудеться, бо політично це не може тривати інакше.

Гадаю, це Отто фон Бісмарк сказав: «З багнетами можна робити все, що завгодно, крім того, щоб на них сидіти». Саме це зараз робить Путін – сидить на багнетах – і це просто не працює в довгостроковій перспективі.

КП: Зеленський та інші українські посадовці неодноразово заявляли, що Китай міг би змусити Росію укласти мирну угоду з Україною. Чи вважаєте ви це можливим?

КфГ: Мирні переговори мають мати десь чітку відправну точку. По-перше, вони мають відбуватися за участю України, адже саме Україна є жертвою. Будь-які мирні переговори без участі України, на мій погляд, є, по суті, недійсними. Усі ці абсолютно безглузді саміти в Анкориджі та подібні заходи є абсолютно марними.

Роль Китаю дуже важко оцінити. Я вважаю, що Китай може мати великий вплив на Росію, оскільки постачає їй значну кількість ресурсів.

Китай іноді діє дуже прагматично. Якби Китаю справді загрожували санкції, я припускаю, що він припинив би підтримку Росії, оскільки його власна економічна ситуація є важливішою за підтримку Росії.

Я вважаю, що було б дуже добре чітко дати зрозуміти Китаю, що будь-яка підтримка Росії матиме наслідки, але це має відбуватися узгоджено між Європою та США.

Крім того, Китай дуже орієнтований на економіку, і постачання Росії необхідних ресурсів є частиною цього економічного мислення.

КП: Як капітан запасу австрійських ВПС, як ви оцінюєте поточну ситуацію на полі бою в Україні?

КфГ: Я вже не служу у ВПС – хотів би, але для цього я занадто старий. В принципі, я все ще маю свою посаду в резерві Збройних сил Австрії. Не знаю, чи дає мені це право судити, але я спілкуюся з багатьма друзями, які набагато більш компетентні в цьому.

Я чітко бачу, що загальна думка тих, хто справді знає ситуацію, полягає в тому, що з військової точки зору для України все виглядає дуже складно і дуже важко.

Але з іншого боку, це питання духу. У дуже довгостроковій перспективі саме рішучість є тим, що дійсно допоможе прорватися – і ця рішучість, безперечно, є на боці України.

Доки ми на Заході зможемо надавати українцям засоби для боротьби та підтримувати цю боротьбу, я вважаю, що в України є надзвичайно великі шанси перемогти в довгостроковій перспективі.

Також слід згадати попередні війни. Однією з найдивовижніших фейкових новин, які Росія постійно поширює, є ідея про непереможність Росії: необмежені резерви, необмежена кількість особового складу. Це абсолютна нісенітниця.

Якщо подивитися на історію минулих воєн, то Росія не була особливо успішною. Чи то російсько-японська війна, Перша світова війна, Друга світова війна, чи війна з Фінляндією — Росія раз за разом зазнавала поразок. Ця непереможність просто не існує, і вони також програють в Україні

Я вважаю, що шанси України досить високі, але це надзвичайно важкий і довгий шлях.

КП: Ви раніше говорили, що пішли в армію, бо не могли уявити собі політичну кар’єру без військового досвіду. Деякі українські чиновники зараз радять військовим триматися подалі від політики, стверджуючи, що це «брудний бізнес» і що їх можуть використати певні політичні сили. Яка ваша думка з цього приводу?

КфГ: Я маю на увазі, що це дві різні речі. Коли ти перебуваєш на дійсній військовій службі, тобі слід триматися подалі від партійної політики – з цим я повністю згоден, адже ти маєш служити країні.

З іншого боку, якщо ти маєш військовий досвід, це дозволяє тобі краще оцінювати та розуміти кризові ситуації. Ти отримуєш набагато чіткіше уявлення про те, що насправді відбувається.

Одна річ, якою я дуже задоволений в Австрії, — це те, що у нас досі існує обов’язкова військова служба. Я вважаю, що це дуже важливо — просто мати певний досвід у цій сфері. Якщо подивитися на таку країну, як Швейцарія, там неможливо зробити кар’єру на державній службі чи в деяких інших секторах, якщо ти не мав військової кар’єри, навіть у запасі.

Я вважаю, що це дуже добре, адже військова служба не тільки забирає, а й багато дає. Вона надає досвід, лідерські навички, розуміння групової динаміки та багато іншого, що також дуже важливо в інших сферах життя.

КП: А що ви думаєте про Австрію? Як ви вважаєте, вона залишається нейтральною чи зараз більше схиляється на бік України?

КфГ: Я думаю, що зараз ми, безперечно, більше схиляємося на бік України завдяки нашій міністерці закордонних справ Беаті Майнль-Райзінгер. Вона робить абсолютно фантастичну роботу. Вона дійсно дуже чітко висловлюється. І через це на неї сиплеться багато критики.

Люди кажуть: «О, ви порушуєте нейтралітет», що є абсолютною нісенітницею. Вона зовсім не порушує нейтралітет. Вона просто дуже чітко висловлюється щодо України.

Я просто не думаю, що у нас зараз сильний уряд.

На мою думку, роль Австрії, безумовно, є слабкою. Австрія могла б зробити значно більше, ніж просто виправдовуватися і говорити, що через нейтралітет ми не можемо навіть надати обладнання для розмінування чи щось подібне. Мені це прикро. Я просто сподіваюся, що ситуація покращиться.

КП: Ви часто називали Україну своєю домівкою і говорили про свій глибокий зв’язок із нею. Що ви відчували 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення?

КфГ: Мої думки були повністю з моїми співробітниками в Києві… Перші кілька днів я дуже нервував, чекаючи, як розвиватимуться події і що станеться – не тільки з країною, але й на дуже особистому рівні з усіма нашими друзями, а також з людьми, які працюють на мене в Києві.

Я намагався підтримувати з ними зв’язок, а також якнайшвидше приїхати туди, щоб знайти рішення, яке дозволило б продовжувати працювати.

Я ніколи не забуду генерального директора моєї компанії [радіостанції «Країна FM»], який перебував у Гостомелі, у своєму будинку. Він зателефонував мені, стоячи біля вікна, тримаючи телефон на витягнутій руці, і сказав: «Ти чуєш, як над нами літають російські вертольоти?» І я дійсно чув, як літають вертольоти.

А я сказав: «О Боже, це абсолютно неймовірно». Такі речі стають дуже особистими.

КП: Яку пораду ви можете дати народу України?

КфГ: Коли я прощаюся з кимось, я завжди кажу: «Бережіть себе». Це найголовніше. Але для мене не менш важливо не втрачати духу, адже в кінцевому рахунку саме дух вирішує, хто переможе, а хто зазнає поразки.

Зброя може допомогти, але справді важливий саме дух. Саме цей дух відчувається в Україні на багатьох рівнях. Звісно, іноді його бракує, але в багатьох випадках його відчутно — і саме цей дух дає людям сили йти вперед.

Джерело: https://www.kyivpost.com/post/66157

Читати з цієї тематики:

Карл фон Габсбург про розпад Росії, підтримку України та майбутнє Європи

Ігор Смешко привітав із 60-річчям Президента Пан-Європейського Союзу Карла фон Габсбурґа